Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Узагальнення історії православної церкви Запорізької Січі

Виділялася головна аскетична святиня - Самарський Пустельно-Миколаївський монастир, відомий з 70-х років XVI ст. Своїм козаки вважали Трахтемирівський Хрестовоздвиженський (перейменований в 1627 р. на Успенський) монастир. Д. Яворницький, слідом за М. Максимовичем, вважав, що перша січова церква другої половини XVI ст. була підпорядкована по церковній лінії саме цьому монастиреві.

"Тутешнім військовим" називають документи архіву Запорізької Січі Нехворощанський Успенський монастир поблизу р. Орелі. Недалеко існувала Софронієва пустинь, що пізніше дала початок Григоріївському Бізюківу монастирю. Близьким для запорізьких козаків був і знаменитий Свято-гірський монастир.

У цьому переліку монастирів, безумовно, першорядне місце займав Самарський Пустельно-Миколаївський монастир. З ним пов'язані важливі сторінки історії не тільки запорізьких церков, але й українського козацтва в цілому. Перша монастирська церква стала історично першою з відомих на сьогоднішній день церков на запорізьких землях. Монастирський чин богослужіння, введений тут на початку XVII ст., став камертоном, що задавав рівень організації богослужбової справи в інших церквах православного Запоріжжя. За давньою українською традицією при монастирі діяла школа, яка давала освіту не тільки дітям запорізьких козаків, а й українським дітям з Гетьманщини, Правобережжя. В особистій власності деяких ченців були книги "руською, латинською, німецькою мовами". Ще в 1904 р. в монастирській бібліотеці зберігалося близько 150 рукописних і друкованих книг XVІІ-ХVIII стст.

Не раз монастир ставав фортецею проти ворогів, притулком для поранених і хворих козаків. Будучи органічно пов'язаним з козацтвом Запорізької Січі, Самарська обитель змушена була ділити з ним і недолю: кілька разів монастир доводилося підіймати з руїн. У 1775 р. тільки звернення архімандрита Києво-Межигірського монастиря та намісника Самарського монастиря до князя Г. Потьомкіна зберегло монастир від знищення.

Узагальнення історії православної церкви Запорізької Січі

Запорізькі козаки, ці специфічні парафіяни (що постійно воювали, ризикували життям, мешкаючи в дикому степу, не маючи сім'ї, спадкоємців), вже з огляду на такі неординарні умови життя зверталися до "духовних правил спасіння", прагнучи задовольнити свої релігійні потребийі почуття.

Становлення церковної організації в Запорізькій Січі відбувалося за умов дії різних, нерідко протилежних чинників. З одного боку, це була основоположна, принципова орієнтація Січі на автономність свого існування, незалежність від офіційних структур, законів і норм позасічового суспільства, а з іншого - неможливість через релігійно-церковну специфіку православ'я реалізувати цю незалежність поза церковними контактами з великоросійським самодержавним православ'ям та його ієрархами. Звідси - складні, часто напружені відносини православної церкви Запорізької Січі з владою Московського патріарха, Київського митрополита.

Автономність, незалежність, своєрідність суспільного устрою козацької християнської республіки забезпечували можливість відносно автономного розвитку козацької церкви. Були умови для збереження й розвитку особливостей, традицій київської гілки православ'я: вирішення більшості церковних питань самою Січчю і лише номінальна залежність запорізької церкви від московських патріархів, Синоду, в тому числі - з питань церковних кадрів; фактична недія столичних церковних указів і розпоряджень, спрямованих на зросійщення церкви; могутній пласт козацького православного україномовного середовища, сформованого ще з часів Сагайдачного на традиціях захисту, збереження народності й віри та ін.

Тенденція посилення залежності запорізької церкви від Петербургу складалася поступово, стала очевидною на час існування Нової Січі, але після 1734 р. про реальну залежність запорізької церкви від самодержавних структур говорити не доводиться.

Насильницька ліквідація Запорізької Січі "со изтреблением на будущее время и самого названия запорожских козаков" поклала край не тільки цьому унікальному стихійно-демократичному утворенню, а й історичній можливості збереження в усій повноті особливостей православної церкви в Україні. Вже на кінець XVIII - початок XIX ст. Катеринославська єпархія, створена на землях Запорізької Січі, мало чим відрізнялася від великоросійської церков но-релігійної моделі.

Контрольні завдання і запитання

1. Охарактеризуйте особливості становлення й діяльності православної церкви в Запорізькій Січі.

2. Які характерні риси релігійності запорізьких козаків?

3. Дайте характеристику внутрішньоцерковній організації, структурі, кліру запорізької церкви.

Тематика рефератів

1. Умови й характерні риси діяльності православної церкви в Запорізькій Січі.

2. Віросповідні особливості запорізького козацтва.

3. Церква Запорізької Січі і Російська імперія: особливості взаємовідносин.

Рекомендована література

1. Голобуцкий ВА. Запорожское козачество. - К., 1957.

2. Грушевський М. Ілюстрована історія України. - Київ - Львів,1913,1991.

3. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. - К., 1992.

4. Історія релігії в Україні. - К., 1999. - Том 3: Православ'я в Україні.

5. Наливайко Дм. Козацька Християнська республіка. - К., 1992.

6. ПолонськаВасиленко Н. Історія України: В 2 т. - Т.2. - К., 1992.

7. Скальковский А. История Новой Сечи. - К., 1995.

8. ЯворницъкийДЛ. Історія запорізьких козаків. В 3 т.- Т.1. - К. Л990.

Схожі статті




Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Узагальнення історії православної церкви Запорізької Січі

Предыдущая | Следующая