Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Розкол у баптизмі: виникнення Ради церков ЄХБ

ВРЄХБ втрачав свій авторитет серед віруючих. Позначилися й непродумані рішення, які керівництво церкви прийняло в ті роки. В обстановці адміністративного тиску з боку влади ВРЄХБ у грудні 1959 р. прийняв Положення про Союз євангельських християн-баптистів в СРСР та Інструктивний лист старшим пресвітерам ВРЄХБ. Ці документи і явища, що виникли в 50 - на початку 60-х років, призвели до роз'єднання братства. Переконавшися в помилковості прийнятих документів, Всесоюзний з'їзд ЄХБ 1963 р. їх відмінив, а на з'їзді 1966 р. керівництво ВРЄХБ принесло відкрите каяття.

У 1961 р. виникла ініціативна група, яку в 1962 р. реорганізовано в оргкомітет для скликання з'їзду євангельських християн-баптистів. Згодом створено, по суті, паралельну баптистську організацію, на чолі якої з 1965 р. стала Рада церков євангельських християн-баптистів (РЦЄХБ). Україну в ній представляли такі відомі релігійні діячі, як Г. Вінс (м. Київ), М. Шаптала (м. Харзицьк Донецької області), І. Ан-тонов (м. Кіровоград) та інші. Свого найвищого розмаху рух ініціативників досяг у 1966 р., коли в їхніх рядах налічувалося до 155 тис. чоловік. В Україні найбільше їх було в Донецькій, Харківській та Луганській областях.

Розкол у баптизмі-євангелізмі проходив болісно, але більш досвідчені й реалістично мислячі його діячі розуміли, що тільки єдине євангельсько-баптистське братство спроможне стати активно діючою церквою в сучасному світі. Протягом 60-70-х років велася наполеглива робота із стабілізації внутрішнього життя в помісних церквах, пожвавилася духовна робота. Зусилля з подолання розколу дали наслідки. Кризові явища поступово долалися. Послідовники Ради церков ЄХБ за станом на 1 січня 1998 р. об'єднано в 45 громад.

Зростання й активізація баптизму в Україні

Якщо Україна в ранні роки історії баптизму-євангелізму, а потім у 50-х роках була своєрідним центром духовного відродження, то в 70-х роках відзначалась особливо стрімким збільшенням церков ЄХБ. У цей період намітилася стійка тенденція омолодження складу євангельсько-баптистських громад. До служіння в них прийшли представники нового покоління. В 1974 р. старшим пресвітером ЄХБ в Україні став Я. Духонченко, котрий домігся, щоб на керівні посади було обрано більш молодих, енергійних людей.

Якісно нові зміни сталися в баптизмі-євангелізмі, починаючи з середини 80-х років. Переважна більшість віруючих з прихильністю поставилися до докорінних соціально-політичних, економічних та духовних перетворень у суспільстві. Позитивну реакцію в баптистському середовищі зустріло створення в суспільстві умов для повного задоволення релігійних потреб, гідного виявлення поглядів і переконань. Одним із прикладів волевиявлення віруючих стало виділення в 1989 р. в окремий союз християн віри євангельської. Як повідомив на Всеукраїнському міжрелігійному форумі в листопаді 1991 р. Голова Союзу ЄХБ України Я. Духонченко, 50 тисяч членів вийшло із Союзу ЄХБ. Це не могло не позначитися на кількості громад ЄХБ. Якщо станом на 1 січня 1988 р. в Україні функціонувало 1497 громад ЄХБ, то на 1 січня 1999 р. - 1781.

Церква ЄХБ не тільки відновила кількість своїх громад, а й значно її перевершила. Почався принципово новий етап розвитку євангельсько-баптистського руху в незалежній Українській державі. Всеукраїнське об'єднання євангельських хри-стиян-баптистів має 55 місій, 17 навчальних закладів, в яких станом на 1 січня 1999 р. навчалося 3257 слухачів, було 2328 священнослужителів, 849 недільних шкіл, 10 періодичних видань.

Схожі статті




Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Розкол у баптизмі: виникнення Ради церков ЄХБ

Предыдущая | Следующая