Історія релігій - Лубський В. І. - Сіро-Маланкарська Католицька Церква

В епоху хрестових походів між католицькими й сірійськими єпископами нерідко встановлювалися теплі відносини. Деякі сірійські єпископи, схоже, прихильно ставилися до ідеї унії з Римом, хоча нічого конкретного тут досягнуто не було.

Відомий декрет про унії між Сірійською Церквою й Римом (Мultа et Armirablia), підписаний 30 листопада 1444 року на Флорентійському соборі, але й він залишився на папері.

Місіонери єзуїти й капуцини почали свою діяльність серед сирійців в Алеппо в 1626 році. При цьому в католицтво перейшло так багато сирійців, що в 1662 році католицька партія зуміла обрати патріархом свого представника Андрія Ахиджяна. Це привело до розколу громади, і після кончини Ахиджяна в 1677 році було обрано два патріархи (дядько й племінник), що представляли дві конкуруючі групи. Однак в 1702 році, після кончини католицького патріарха, лінія сірійських католицьких патріархів перервалася.

Турецький уряд підтримувало східних християн проти католиків, і протягом XVIII століття сіро-католики перетерпіли чимало гонінь і страждань. Відомі часи, коли жодного діючого сіро-католичного єпископа не залишалося, і громада існувала підпільно.

В 1782 році Сірійський Священний Синод обрав патріархом митрополита Алеппського Михайла Джарвиха. Незабаром після цього він оголосив себе католиком, біг у Ліван і побудував (і нині існуючий) монастир Богородиці в Шарфі. Після Джарвіха лінія сіро-католичних патріархів вже не переривалася.

В 1829 році турецький уряд офіційно визнав Сіро-Католичну Церкву, в 1831 році резиденцією патріарха стало Алеппо. Відновилася католицька місіонерська діяльність. Через жорстокі гоніння на християнську громаду в Алеппо патріархат перебрався в 1850 році в Мардин (нині Південна Туреччина).

Постійний приріст чисельності сіро-католиків за рахунок нехалкідонітів припинився в результаті гонінь і різанини під час Першої світової війни. На початку 1920-х років резиденцію патріарха перенесли в Бейрут, куди перебралися й багато сіро-католиків.

Сіро-католичні патріархи завжди додають до свого імені ім'я Ігнатіїі. На Синоді 1888 року в Шарфі була прийнята постанова про безшлюбність духовенства, однак у цей час у Церкві було чимало одружених священиків. Патріарша семінарія й видавництво, розташовані у Шарфейському монастирі (Ліван).

Найбільше сіро-католиків проживає в Сирії, Лівані й Іраку. їхня загальна мова - арабська, хоча подекуди в східній Сирії й північному Іраку дотепер говорять сірійською.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: ЛІВАН, СИРІЯ, ІРАК

ГЛАВА: ПАТРІАРХ ІГНАТІЄВІ МУСУ І ДАУД (НАРОДИВСЯ В 1930 РОЦІ, ОБРАНИЙ В 1998 РОЦІ)

ТИТУЛ: СІРІЙСЬКИЙ ПАТРІАРХ АНТІОХІЇ

РЕЗИДЕНЦІЯ: БЕЙРУТ (ЛІВАН)

ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 129000

Сіро-Маланкарська Католицька Церква

В XVIII столітті відомо не менш чотирьох спроб возз'єднання Католицької й Маланкарської Сірійських Церков (див. И. Е), але всі вони провалилися.

В1926 році група з п'яти сіро-маланкарських єпископів, що стали в опозицію до сірійського патріарха в Індії, уповноважила одного зі своїх членів, Мар Іванія, почати переговори з Римом про возз'єднання. Вони лише наполягали на збереженні літургії й на тім, щоб за єпископами залишилися їхні єпархії.

Рим завважав достатнім, щоб єпископи сповідали католицьку віру, а їхнє хрещення й священний сан за ними зберігався.

В остаточному підсумку, нові відносини з Римом прийняли тільки двоє з 5 єпископів, включаючи Мар Іванія, що основали перші чернечі громади в Маланкарській Сірійській Церкві. Ці два єпископи, священик, диякон й один мирянин були прийняті 20 вересня 1930 року в Католицьку Церкву. В 1930-х роках ще два єпископи, які спочатку віддали перевагу юрисдикції Сірійського патріарха в Індії, були прийняті в спілкування з Римом.

У результаті виник помітний приплив віруючих до нового Сіро-Маланкарської Католицької Церкви. До 1950 року в ній налічувалося 65 588, в 1960 році - 112 478, а в 1970 -183 490 віруючим. Нині в Церкві 3 єпархії й більше 325 000 вірних у штаті Керала (Індія).

Сіро-Маланкарська Католицька Церква грає в штаті Керала помітну роль у галузі освіти: крім коледжу Мар Іванія в Тривандрумі, Церква управляє 270 школами й 6 коледжами. Крім того, вона містить 13 лікарень. Головна духовна семінарія Церкви в ім'я Св. Марії була заснована в Тривандрумі1 в 1983 році. Перший камінь будинку семінарії благословив папа Іоанн Павло II в 1986 році, будинок було побудовано в 1989 році, а богословські курси відкрилися в 1992 році. У семінарії вчиться 160 студентів, викладає 30 викладачів.

Церква веде в Індії різноманітну екуменічну діяльність. Єпархії Тирувалла належить Екуменічній дослідницький інститут Св. Єфрема в Каттаямі. В інституті працюють католики й християни Св. Фоми, що вивчають спільне літургічну спадщину й національну традицію. Мар Василь, новий глава Сіро-Маланкарської Католицької Церкви з 1988 року, є членом комісії з діалогу між Католицькою Церквою й двома Давньосхідними: християнськими юрисдикціями в Індії.

Цікаве починання цієї Церкви - підстава в 1958 році Курисумалського ашрама. Ця чернеча громада заснована настрого цистеріа некому тлумаченні уставу Св. Бенедикта, дотриманні сірійською-сірійській-західно-сірійської літургічної традиції й окремих елементів індуістського аскетизму. Ашрам став духовним центром як християн, так й індуістів.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: ШТАТ КЕРАЛА (ІНДІЯ)

ГЛАВА: АРХІЄПИСКОП КИРИЛО МАР ВАСИЛЬ МАЛАНЧАРУВИЛ І (НАРОДИВСЯ В 1935 РОКУ, ПРИЗНАЧЕНИЙ В 1995 РОЦІ)

ТИТУЛ: СІ РО-МАЛАНКАРСЬКИЙ МИТРОПОЛИТ ТРПВАНДРУМА

РЕЗИДЕНЦІЯ: ТРМВАНДРУМ, ШТАТ КЕРАЛА (ІНДІЯ)

ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 327 000

Схожі статті




Історія релігій - Лубський В. І. - Сіро-Маланкарська Католицька Церква

Предыдущая | Следующая