Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Петро Авсенєв

У сфері надчуттєвого, про яке не було однозначного тлумачення в Св. Письмі, шукав основу вільного філософствування П. Авсенєв (архімандрит Теофан). В академії і університеті, де читав курс філософії і психології, він користувався репутацією філософа живого діяльного розуму, добре обізнаного з новітніми літературними джерелами, а водночас людиною високого релігійного почуття і переконання.

Філософські погляди П. Авсенєва формувались під впливом Платона, Плотіна, Беме, батьків церкви - Макарія Єгипетського та Ісаака Сірина, ідей шеллінгіанства в інтерпретації Шуберта. За висловом Г. Шпета, під впливом останніх він відчув потяг до встановлення таких порядків життя, які зближували б фізичне і духовне, а отже, земне і небесне. Однак і таке роздумування, звичне для християнської філософії, про субстанцінність душі, відображення в ній божественного образу, не прикрите охоронними прищепленнями благодатних гіпотез, загрожувало спокоєм ортодоксальній теології. І тільки Авсенєв почав викладати свій курс в дусі шубертівського шеллінгіанства, то відразу відчув реакцію з боку тих, хто уважно стежив за розвитком і спрямуванням філософської думки в академії, що примусило його переробити курс, просити вибачення у начальства за помилки. Про цю подію не забули нагадати навіть на урочистому зібранні, присвяченому 50-річчю академії, коли уже самого П. Авсенєва не було в живих.

Пропагуючи теологічний геоцентризм, визнаючи причиною усього сутнього Бога, Авсенєв вважав, що земля є центром усього Всесвіту, створеного Богом, а все в ньому має свій дух, який є витлумаченням волі Творця. Людину він розглядав як живий союз Творця і тварі, де твар досягає своїх пристрастей, а Бог (творець) - мети свого творення. Будову душі ділив на три відділи: видозміни особи, безособовий стан і стан повного розвитку. Під психологією розумів науку, предметом якої є пояснення будови і життя душі, щоб привести людину до стану істинного самопізнання. Основними методами психології вважав спостереження, умоглядність, одкровення. Умоглядну психологію Авсенєв пов'язував з філософією, вважаючи, що вона є частиною філософії, оскільки психологічні ідеї порівнюються з філософськими, перевіряються на них, тоді як без психології філософські ідеї виступають мрійливими і безпідставними. Звертаючись до історії філософії, П. Авсенєв вважав, що на відміну від західного, що грунтувалося на індивідуальностях, російське життя є прошарком племен, які надають йому універсальності, внаслідок чого в Росії не може бути сприйнятою ні умоглядна німецька діалектика, ні емпірична англійська філософія. В Росії філософія завжди буде релігійно-духовною.

Схожі статті




Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Петро Авсенєв

Предыдущая | Следующая