Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Михайло Козачинський

У плеяді професорів Києво-Могилянської академії, що прокладали шляхи розвитку філософії в Україні, чільне місце належить Михайлу (Минуйлу) Козачинському - українському письменнику, педагогу, філософу, церковно-освітньому діячеві XVIII ст. Народився в 1699 р. у м. Ямпіль (тепер смт. Вінницької області), по закінченні Києво-Могилянської академії він виїхав у Сербію для організації шкіл, де був учителем і префектом школи в м. Карлівцях, Повернувшись до Києва, став професором, а потім (з 1739 по 1748 р.) префектом Києво-Могилянської академії. Після 1746 р. був ігуменом Галицького, а потім Слуцького монастирів. М. Козачинський помер у Слуцьку 16(27) серпня 1758 р. Автор драми "Благоутробіє Марка Аврелія" (1744), панегіричних віршів, тексту лекцій з філософії на латинській мові "Philosophia aristotelica..." (1743).

Так само, як і для більшості професорів Києво-Могилянської академії, Козачинському властиве визнання творення світу Богом з ухилом в пантеїстичне ототожнення Бога і природи. Розглядаючи це питання, він вказував на те, що назва "природа" походить від слова "продовжувати". Термін "природа" використовується замість Бога, який є автором природи, і тому його називають "творцем природи", а речі - "тварью" (створеними), що виступають як "породжена природа". В поняття "природа" Козачинський вкладав і інший зміст, а саме як сукупність усіх речей, універсум, доходячи висновку, що назва природи збігається з матерією.

Висловлюючи деїстичні і пантеїстичні думки, М. Козачинський прагнув розмежувати філософію і теологію, що об'єктивно сприяло відходу української філософської думки від православної ортодоксії. При цьому він виходив з того, що тіло і матерія не одне й те саме. Тіло, а не матерія характеризувалося ним як субстанція, де матерія є лише одним із основних принципів, суттєвих частин субстанції. Однак знову-таки, на його думку, матерія є субстанція, а субстанцію він визначає як матерію, яка існує сама по собі і в собі. Вона не потребує ніякої підтримки, чим відрізняється від своїх модусів та акциденцій. Матерія сприймається з досвіду, тому що коли фізик розглядає природні тіла, то з їх виникнення і руйнування легко доходить до першої матерії, яку він не прагне побачити, а осягає думкою.

На противагу Арістотелю і схоластам Козачинський рішуче виступав проти визначальної ролі форми відносно матерії, їх розриву і протиставлення, наголошуючи на єдності матерії і форми. Обгрунтовував він це так. З досвіду відомо, що матерія завжди поєднується з формою. Те, що має місце завжди, є необхідним. Такою необхідністю і є нахил матерії до форми, а форми до матерії, де сила формування така сама, як і сила матерії до прийняття форми. Матерія І форма - два необхідних принципи, або основи природного буття, без яких воно існувати не може. Будь-яка форма виникає з матерії як із вихідної основи. Це свідчить про те, що у М. Козачинського спостерігається тенденція до детеологізації форми, зближення її з поняттям закономірності. Крім того, стверджуючи, що матерія єдина за видом в усіх тілах, він не тільки обстоював однотипність матерії, ЇЇ активність, а Й заперечував арістотелівське протиставлення небесної і земної матерії, яке широко використовувалося середньовічною схоластикою і теологією.

До внутрішніх необхідних властивостей матерії Козачинський відносив рух, розуміючи під ним зміну, завдяки якій річ стає іншою, ніж була раніше. Стан спокою, на Його думку, слід розглядати двояко: негативно, коли він виступає як відсутність руху в тілі, і позитивно, якщо спокій береться як визначення рухомого тіла. Безпосередньо з тілом він пов'язував час, зазначаючи, що коли ми позбавляємося часу, то позбавляємося і самої речі. При наявності деїстичних і пантеїстичних поглядів негативно ставився до вчення Епікура, в якому він не міг погодитися із зведенням виникнення світу до випадкового поєднання атомів.

У теорії пізнання М. Козачинський виходив з визнання об'єктивного існування світу, критично ставився до томіської концепції відчуттів, згідно з якою вони посилаються об'єктом. Зближуючись із сенсуалізмом Локка, підкреслював, що розум людини подібний до "чистої дошки". Не існує ніяких вроджених ідей. Вродженими для людини є тільки здатність відчувати, уявляти, думати, а все інше формується через вплив зовнішнього світу. Заперечуючи забобони, високо цінував науку, науковий пошук, які дають людині нові знання, підтримував геліоцентричну систему, вчення Коперника-Галілея.

Серед складових частин філософії М. Козачинський на одне з перших місць ставив етику, вбачаючи мету і призначення філософії в досягненні з її допомогою "природного щастя", бо основна мета всіх людських вчинків полягає саме в цьому. В обгрунтуванні своїх етичних поглядів він посилався на Сократа, Агріколу, Роттердамcького, Гроція, концепції природного права, виділяючи з природних прав право на життя, право свободи совісті, право приватної власності, право вибору, особливо наголошуючи на останньому. На його думку, там, де немає вибору, немає і свободи. Щастя він вбачав не у володінні благами, які поділяв на природні (все те, що пов'язане із задоволенням природних потреб, - їжа, одежа, житло тощо) і штучні (блага, які самі по собі не потрібні для природи людини, але допомагають їй). Без природних благ, підкреслював Козачинський, неможливе існування людини, проте і наявність їх ще не робить людину щасливою. Не погоджувався він і з тими, хто вбачав щастя в чуттєвій насолоді, владі, вельможності, почестях, славі. Щастя полягає у здоров'ї тіла, добробуті долі, і до нього людина рухається внутрішніми джерелами, пізнанням, почуттям любові до інших людей, в чому, власне, й полягає вічне життя, "сходження людини до Бога". Філософські, зокрема етичні, ідеї М. Козачинського як одного з безпосередніх вчителів, безумовно, вплинули на формування поглядів Г. Сковороди, а натурфілософські - на одного з найближчих своїх наступників Г.. Кониського.

Схожі статті




Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Михайло Козачинський

Предыдущая | Следующая