Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Ісая Копинський

Письменник-полеміст, церковно-освітній діяч, мислитель, І. Копинський був і залишається яскравою фігурою в історії української культури. Виходець з української православної шляхти, він отримав освіту у Львівській братській школі, пізніше був ігуменом Межигірського та Києво-Братського монастиря. В 20-х роках обіймав посади єпископа в Перемишлі, Смоленську, Чернігові, брав активну участь у боротьбі проти католицизму та унії, польського наступу, орієнтуючись на підтримку запорізького козацтва. Після смерті Й. Борецького (1631) був обраний Київським митрополитом, проте в 1632 р. з огляду на те, що своїми зносинами з Москвою міг скомпрометувати православну депутацію до сейму, де мало розглядатися питання православної церкви в Польщі, він був усунутий і ув'язнений. Після звільнення із в'язниці в 1635 р. продовжував антиуніатську та антикатолицьку діяльність. Помер в 1640 р.

Найвизначнішим твором Копинського є "Алфавіт духовний", відомий також під назвою "Лƀствица духовного по Бозƀ иноческого жительства", що поширювався спочатку у списках і був виданий тільки в 1710 р. Твір користувався широкою популярністю, перевидавався майже 20 разів. Останнє видання його було здійснено в 1904 р.

У центрі уваги Копинського стояла людина, піднесення в ній морального, розумного і духовного начал. Згідно з його поглядами природа створена Богом для людини. Даючи високохудожній опис зовнішнього світу, живої і неживої природи, він зазначав, що цей світ пізнаванний, а саме пізнання розглядав як процес "всех вещей и всей твари разсмотреніє". Однак, на думку І. Копинського, пізнання природи, зовнішнього світу саме по собі не потрібне, якщо людина не знає своєї суті, своїх потреб у зовнішньому світі. Тільки пізнавши саму себе, людина доходить до розуміння того, що вона одночасно тілесна і духовна, зовнішня і внутрішня. Зовнішнє в людині - це тіло, минуще, а внутрішнє - душа, розум, безсмертний дух, якими людина пов'язується з Богом, що дарує їй блаженство не лише на небі, а й на землі. Внутрішнє становить єство людини і йому потрібно надавати перевагу в слідуваннях свого життя і діяльності, самовдосконаленні. Останнього можна досягти через самопізнання, яке починається з просвітлення розуму і самозаглиблення, доходячи до пізнання Бога і єднання з ним, де знання Бога досягається як через самопізнання, так і через пізнання природи. Останнім він виправдовував не лише необхідність самопізнання, а й того, що спочатку мислиться як знання необхідності, знання природи.

Схожі статті




Історія філософської думки в Україні - Огородник І. В. - Ісая Копинський

Предыдущая | Следующая