Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П. П. - 7. "Німецькі економісти зробили найбільший внесок у формування теорії неолібералізму". Обгрунтуйте це положення

Німецькі економісти зробили найбільший внесок у формування теорії неолібералізму. Цьому сприяли історичні умови розвитку Німеччини у XX ст. Після Першої світової війни німецька економіка довго перебувала в стані хаосу і стагнації і не піддавалась "лікуванню" традиційними неокласичними методами.

У 30-х роках певна частина німецьких економістів, соціологів і правників об'єднались у творчу групу пошуку і розробки конкретних заходів, спрямованих на вихід економіки країни з кризового стану. Очолив цю групу професор політичної економії Фрайбурзького університету, видатний німецький економіст Вальтер Ойкен (1891 - 1950). Ядро фрайбурзької школи утворили такі відомі дослідники, як Александр Рюстов (1885-1963), швейцарець Вільгельм Репке (1899-1966), Арнольд Мюллер-Армак.

До війни ідеї фрайбурзької школи Ойкена не набули значного поширення, однак у післявоєнний період неолібералізм став офіційною економічною доктриною ФРН. Видатну роль у цьому відіграв Людвіг Ерхард (1897-1977) - економіст і політик, який став міністром економіки і віце-канцлером у першому уряді Західної Німеччини, тривалий час - з 1949 по 1963 р. - перебуваючи на цих постах і вивівши економіку країни з цілковитої розрухи до процвітання; у 1963- 1966 рр. Ерхард був канцлером ФРН. Отже, творцями німецького неолібералізм стали В. Ойкен та його школа, Л. Ерхард і уряд ФРН.

Важливу роль у формуванні неоліберальної концепції відіграв теоретичний журнал "Ордо", заснований Ойкеном у 1948 р. Від назви цього часопису, що об'єднав навколо себе всі неоліберальні угруповання, німецький неолібералізм одержав назву ордолібералізму.

В основі ордолібералізму лежать кілька теорій.

8. Що проголошує теорія "економічних порядків" В. Ойкена? Які її основні положення і висновки?

На думку німецького економіста Вальтера Ойкена (1891-1950), в основі різноманіття економічних систем лежить обмежена кількість "чистих форм". Усі системи належать або до вільного ринкового господарства, або до централізовано-керованого господарства. Відмінність між ними полягає в методах узгодження господарських планів і рішень.

"Чистих форм" у природі немає. Але кожна економічна система має відмінності й особливості, свої форми економічних порядків, тобто форми організації і поділу праці, кредитних відносин, заробітної плати, ціноутворення і т. ін. Економічні порядки не створюються за встановленим згори планом, це суперечить нормальному розвитку економіки. Водночас, держава бере безпосередню участь у формуванні економічних порядків.

Найбільш раціональний конкурентний порядок не винаходиться, а формується під впливом внутрішніх потенцій. Мистецтво економічної політики полягає в тому, щоб сприяти розвитку найбільш раціональних, відповідних до конкурентних умов, порядків.

Ойкен розрізняє дві сфери економічної політики (рис. 12.2).

економічна політика за в. ойкеном

Рис. 12.2. Економічна політика за В. Ойкеном

Перша сфера - створення й удосконалювання економічного порядку, тих реальних форм у яких протікає діяльність фірм, організацій, приватних осіб. Друга сфера - власне політика впливу на процес економічного розвитку і зростання.

У праці "Основні принципи економічної політики" Ойкен пише: "Політика конкурентного порядку обмежує економічну владу шляхом розмежування, зокрема, сфери повсякденного господарювання і політико-державної діяльності. Крім того, розмежування полягає в тому, що в рамках економічної сфери з розгортанням конкуренції відбувається деконцентрація, що сприяє тому, щоб збереглися або знову виникли позиції, що дають владу".

За Ойкеном, основним правилом мистецтва економічної політики мають стати підготовка й оформлення загальногосподарських умов щодо економіки в цілому.

Соратник і продовжувач ідей В. Ойкена А. Мюллер-Армак вважав, що результати, одержувані в ході конкурентної боротьби за вищу продуктивність, варто коригувати за допомогою соціально-політичних заходів, для того щоб "принцип свободи на ринку поєднати з принципом соціальної компенсації".

Теорія економічних порядків Ойкена стала методологічною основою "соціального ринкового господарства", що сформувалося в Німеччині у післявоєнний період. Розроблені німецьким економістом положення і підходи корисно враховувати, розробляючи економічну політику держави.

Наприклад, нині в Німеччині офіційно формулюються такі цілі соціальної політики: забезпечення соціальної справедливості; справедливий розподіл благ серед усіх членів суспільства; соціальний захист, що охороняє населення від соціальних ризиків, таких як безробіття, хвороби, нещасні випадки; досягнення згоди всіх соціальних груп у цілому з наявним порядком речей (соціальний світ).

Похожие статьи




Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П. П. - 7. "Німецькі економісти зробили найбільший внесок у формування теорії неолібералізму". Обгрунтуйте це положення

Предыдущая | Следующая