Історія держави і права зарубіжних країн - Маймескулов Л. М. - 2. Конституція 1889 року

Перед укладанням Конституції до Європи і США було відряджено спеціальну місію на чолі з Іто для вивчення західного конституційного досвіду. Як зразок використовувалася Конституція Пруссії. В 1889 році "Конституцію Великої Японської імперії" була від імені імператора оприлюднена і в 1900 році набрала чинності.

Конституція складалася з семи глав і 46 статей. Японія ставала конституційною монархією з формально сильними прерогативами імператорської влади. Вводився двопалатний парламент, у якому обиралася Нижня палата, а також Палата перів. Конституцію просякнуто ідеєю божественності і безперервності "на вічні часи" імператорської династії (статті 1,3,4). "Божественний і недоторканний" імператор проголошувався верховним головнокомандувачем, оголошував війну й укладав мир, мав право розпуску нижньої палати, уряд був відповідальним перед імператором, якому надавалося право видавати "надзвичайні" накази. Але всі ці регалії імператора (явно за прикладом Конституції Бісмарка) "ввічливо" у застереженнях зводилися майже нанівець.

Суверенітет імператора мав здійснюватися "відповідно до установ Конституції", законодавча ініціатива належала нижній палаті, бюджет приймався за її згодою, видання законів і імператорських указів обумовлювалося згодою парламенту, міністри уряду могли давати імператору "поради", які по суті являли собою контрасигнатуру. Центр влади, як і в Конституції Бісмарка, знаходився в уряді, що, власне, і було метою "революціонерів" Мейдзі. За прикладом Конституції Бісмарка проголошувалася рівність громадян перед законом, всі станові привілеї й обмеження скасовувалися. Рівність громадянських прав мала забезпечувати умови для безперешкодного розвитку власності, а через нижню палату - панування буржуазії.

Конституція, яка діяла до 1945 року, сукупно з іншими реформами Мейдзі забезпечила Японії динамічний розвиток її економіки, що досить швидко поставило її нарівні з розвиненими європейськими державами.

3. Цивільне і карне законодавство

У галузі цивільного і карного законодавства практичні японці також не стали "вигадувати велосипед", вони перенесли на фунт Японії найважливіші елементи спочатку французького, а потім німецького законодавства. Ставши на фунт європейського права, Японія тим самим дала зрозуміти європейським державам, що вона-рівноправний партнер Європи і що договори, нав'язані їй у 1858 році під жерлами англійських і американських гармат, не мають під собою правової основи.

Японія не була знайома з інститутами та технікою європейського права і вчинила дуже розсудливо: вона запросила для укладання кодексів французького юриста Г. Буассонада і деяких інших європейських юристів. Було вирішено взяти за основу романо-германську систему права. Починаючи з 1872 року, під керівництвом Г. Буассонада розроблено низку кодексів. Карний і Карно-процесуальний кодекси було "списано" з французьких зразків і оприлюднено в 1882 році, у 1890 році ухвалено Закон про судоустрій і прийнято Цивільний процесуаль-492 ний кодекси. Цивільний кодекс було спочатку розроблено на основі французького Цивільного кодексу 1804 року, але згодом його було перероблено під впливом Німецького цивільного уложення 1896 року і введено в дію у 1898 році; у 1899 році його було доповнено Торговельним кодексом.

Швидко здійснена кодифікація права завершила завдання Мейдзі. Японія вступила в нову епоху своєї історії - епоху Сьова ("Освічений світ"), яка відкрилася правлінням онука імператора Мейдзі Хірохіто ("Достаток і доброчинність") (1926-1989 роки). Попереду чекало драматичне XX століття, засильства й авантюризм військових подій, які випали на долю народу, потрясіння Другої світової війни, авантюра Перл Харбора, розплата Хіросіми і Нагасакі та нове Мейдзі післявоєнного відродження. Японці, які раніше були учнями Китаю, а потім Європи, на цей раз виявилися здібними учнями історії.

Схожі статті




Історія держави і права зарубіжних країн - Маймескулов Л. М. - 2. Конституція 1889 року

Предыдущая | Следующая