Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Міліція

Десталінізація органів міліції здійснювалася через спроби змінити ЇЇ організацію та структуру, посилення партійного контролю і колегіальності у прийнятті рішень, а також широкого залучення громадськості до діяльності міліції.

Після реорганізації МВС УРСР і міністерства державної безпеки УРСР в одне міністерство - МВС УРСР (квітень 1953 р.) посилено партійний контроль за роботою цього відомства. В центральному апараті і місцевих управліннях проведено численні кадрові перестановки, у центральному апараті МВС УРСР, в усіх обласних управліннях та інших підрозділах створювалися партійні комітети. В жовтні 1956 р. було визнано доцільним в черговий раз реорганізувати керівництво МВС та управління міліції в областях в сонні управління внутрішніх справ виконкомів обласних Рад депутатів, а відділи міліції в містах реорганізувати у відділи виконкомів міських рад. Таким чином, відновлювалось подвійне підпорядкування міліції - місцевим Радам та відповідним установам МВС.

У зв'язку із заходами щодо розширення прав союзних республік союзне МВС було ліквідовано (ІЗ січня 1960 р.). Керівництво органами внутрішніх справ та найважливіші функції союзного міністерства повністю передавалося МВС союзних республік. Підсумок реорганізаційним заходам щодо органів міліції у період "відлиги" було підбито прийняттям РМ СРСР нового Положення про міліцію (серпень 1962 р.) - документа, що визначав завдання, права та обов'язки міліції, підкреслював необхідність суворого дотримання соціалістичної законності, наявності у працівників високих моральних та професійних якостей. МВС республіки перейменовувалося на МОГП - міністерство охорони громадського порядку (від 5 вересня 1962 р.). Тоді ж були затверджені текст і порядок принесення присяги. Встановлювалося щорічне святкування дня Радянської міліції (10 листопада). Вживалися заходи щодо вдосконалення озброєння працівників відомства, їх матеріальної заінтересованості. Так, з липня 1962 р. на озброєнні міліції з'явилися гумові кийки та перші наручники. У 1964 р. РМ СРСР прийняла рішення про безкоштовний проїзд в міському та приміському транспорті співробітників внутрішніх справ за службовими посвідченнями.

На думку лідерів партійно-державного керівництва часу "відлиги" (В. Тимцуник), величезну перспективу у боротьбі із злочинністю мало мати залучення у цей процес широких мас населення. У цьому плані чималі надії покладалися на добровільні народні дружини (ДНД), бригади сприяння міліції, розвиток яких ставав пріоритетним завданням КПРС та органів державного управління у сфері правоохоронної політики. Діяльність народних дружин регламентувалася Постановою Ради Міністрів УРСР "Про участь трудящих в охороні громадського порядку в країні" (2 березня 1959 р.). Створення народних дружин повсюдно відбувалось під партійною опікою (напр., постанова і закритий лист ЦК КПРС від 5 листопада 1959 р. "Про підвищення ролі громадськості в боротьбі зі злочинністю і порушеннями громадського порядку"). Керівництво ДНД здійснювали партійні організації і повсюдно створені міські та районні штаби.

На середину 1960-х років у складі МОГП УРСР були створені великі підрозділи: Голови управління міліції, Головне управління місць позбавлення волі, Слідче управління, Головне управління пожежної охорони, Головне управління внутрішніх військ та ін. Проте рішення щодо виведення органів міліції з підпорядкування союзних органів трактується (Б. Головко, В. Гончаренко, Ю. Кравченко) як суперечливе. З одного боку, це рішення розширило самостійність та компетенцію республіканських органів, з іншого - значно погіршило координацію правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ (Б. Головко), і в 1966 р. від нього відмовилися - ПВР СРСР приймає рішення про створення союзно-республіканського МОГП. А в листопаді 1968 р. МОГП було перейменовано на Міністерство внутрішніх справ. В УРСР МВС дістало цю назву на підставі Указу ПВР УРСР від 9 грудня 1968 р.

Перебудова торкнулась також і системи МВС на місцях. На базі органів міліції були утворені відділи (управління) внутрішніх справ, до яких увійшли також підрозділи державного пожежного нагляду і виправних робіт. Міліція поділялась на територіальну і транспортну. Перша - забезпечувала охорону порядку в містах та інших населених пунктах і на автомобільних дорогах, які зв'язували ці пункти; друга - виконувала аналогічні завдання на залізничному, водному і повітряному транспорті. До складу міліцейської служби входили: карний розшук, служба боротьби з розкраданням соціалістичної власності (БРСВ), ДАІ та інші підрозділи. При міських і районних відділах внутрішніх справ організовувалися слідчі відділення. В межах великого районного або міського відділу внутрішніх справ утворювались територіальні відділи міліції. Рішення про такі утворення приймалось відповідними органами внутрішніх справ спільно з виконкомами Рад. Начальники управлінь та відділів внутрішніх справ виконкомів обласних та міських Рад призначались наказами органів внутрішніх справ і затверджувались на сесіях відповідних Рад. Виконкоми Рад затверджували також начальників відділень, дільничних інспекторів та інших посадовців.

Діяльність міліції завжди була під пильною увагою партійно-державного керівництва. Певну роль у підвищенні рівня роботи міліції відіграла Постанова ЦК КПРС і РМ СРСР "Про заходи по зміцненню міліції" (19 листопада 1968 р.), Указ ПВР СРСР "Про основні обов'язки і права радянської міліції по охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю" (8 червня 1973 р). В останньому визначались завдання, принципи діяльності, основні права й обов'язки радянської міліції.

Структурні зміни в органах міліції 1970-1980-х рр. певною мірою були наслідком прийняття нового Положення про радянську міліцію. Зокрема, для підвищення рівня організаційної роботи в органах внутрішніх справ утворювалися організаційно-інспекторські управління (відділи), які були реорганізовані у штаби, запроваджувалася профілактична служба. Упродовж 1973-1983 рр. в Головному управлінні карного розшуку МВС СРСР працювало Управління профілактичної служби, а в МВС та УВС областей - відповідні відділи та відділення.

Така реорганізація торкнулась насамперед дільничних інспекторів, які брали безпосередню участь у профілактичній діяльності. В межах багатоманітної профілактичної діяльності найважливішою ланкою було запобігання правопорушенням неповнолітніми. Безпосередньо цією справою займалися інспекції у справах неповнолітніх, як штатні, так і утворені на громадських засадах. До того ж, починаючи з 1970-х років приділяється значна увага підготовці кадрів органів міліції (внутрішніх справ). В Україні в цей час діє ціла низка середніх спеціальних шкіл міліції (Дніпропетровська, Львівська, Івано-Франківська, Одеська) та Київська Вища школа МВС СРСР.

Упродовж "перебудовних" 1985-1990-го pp. органи міліції УРСР, як і в попередні роки, діяли в підпорядкуванні МВС СРСР. І хоча права МВС УРСР і УВС областей у ці роки було дещо розширені, однак міліція республіки залишалася частиною загальносоюзної системи, і загальне керівництво, і кадрове забезпечення, і матеріально-технічне постачання та інші сфери діяльності органів внутрішніх справ УРСР вирішувались у центральних союзних установах. У другій половині 1980-х років дуже гучною проблемою, з якою зіткнулась міліція, була антиалкогольна кампанія. З прийняттям 1986 р. комплексної програми МВС СРСР по наступу на наркоманію, міліція республіки розпочала цілеспрямовану боротьбу з цим лихом. Пожвавлення економічної активності в країні зумовило підвищення уваги до діяльності служби БРСВ.

Схожі статті




Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Міліція

Предыдущая | Следующая