Гроші і кредит - Колодізєв О. М. - Таргетування інфляції

Таргетування інфляції - це концепція монетарної політики, якою передбачено наявність трьох основних елементів:

- законодавчого закріплення цінової стабільності як прямої мети монетарної політики в довгостроковій перспективі;

- офіційного оголошення центральним банком кількісних цільових показників інфляції на визначений період та відповідальності за їх дотримання;

- роз'яснення дій органів монетарної влади громадськості.

У міжнародній практиці найбільшого поширення набули кілька варіантів таргетування:

- таргетування інфляції: проміжної мети грошово-кредитної політики або немає, або вона збігається з кінцевою метою, або нею є прогноз інфляції;

- таргетування валютного курсу: проміжною метою є курс обміну національної валюти;

- грошове таргетування: проміжною метою є грошово-кредитні агрегати;

- таргетування номінального доходу: як проміжна мета - приріст номінального ВВП*120.

*120: { Mishkin F. S. International Experiences with Different Monetary Policy Regimes / S. F. Mishkin. - Stockholm: Institute for International Economic Studies, 1998. - P. 14.}

Світовий досвід показує, що країни з відносно низьким рівнем ВВП на одну особу, запровадивши режим інфляційного таргетування (IT) з перехідним періодом, успішно використали його переваги, підняли довіру суспільства до економічної і монетарної влади, пришвидшили реформи, досягли низької інфляції та сталих темпів економічного зростання.

З табл. 5.5 видно, що кількість таких країн постійно збільшується. За 17 років дії режиму IT жодна з держав, яка його ввела, не відмовилась від нього. Лише Іспанія та Фінляндія із входженням до зони евро формально скасували цей режим.

Таблиця 5.5. Країни, в яких застосовується інфляційне таргетування

Економічно розвинуті країни

Рік запровадження

Країни, що розвиваються

Рік запровадження

Нова Зеландія

1989

Чилі

1990

Канада

1991

Ізраїль

1991

Ісландія

1991

Чехія

1997

Велика Британія

1992

Польща

1998

Австралія

1993

Бразилія

1999

Фінляндія

1993

Мексика

1999

Швеція

1993

ПАР

2000

Іспанія

1994

Таїланд

2000

Швейцарія

2000

Колумбія

2000

Норвегія

2001

Корея

2000

Угорщина

2001

Перу

2002

Філіппіни

2002

Словаччина

2005

Туреччина

2005

Румунія

2006

Контроль над інфляцією не є самоціллю монетарної політики. Довгострокова цінова стабільність важлива лише в тому аспекті, що вона забезпечує прискорення темпів економічного зростання, підвищення добробуту населення, зниження безробіття. За запровадження таргетування інфляції довгострокова цінова стабільність проголошується прямою метою грошово-кредитної політики, яка сприятиме досягненню зазначених опосередкованих цілей.

Таргетування інфляції дає монетарній політиці "номінальний якір" - чіткий цільовий орієнтир на довгострокову перспективу. Це дозволяє суттєво знизити інфляційні очікування економічних суб'єктів, довівши їх до рівня інфляційної цілі, і внаслідок цього зменшити як саму інфляцію, так і її мінливість. Крім того, "номінальний якір" забезпечує більшу свободу дій центральному банку, водночас чітко окреслюючи сферу його відповідальності та сприяючи послабленню політичного тиску на його рішення.

Ефективність цього механізму, термін його запровадження залежать від швидкості розвитку ринку цінних паперів, ключовим гравцем на якому має бути уряд. Поза жодним сумнівом, за допомогою розвинутого інструменту відсоткових ставок центральний банк дедалі більше впливатиме на інфляцію, зокрема через кредитні ставки банків, відсоткові ставки за цінними паперами на фондовому ринку, канали інфляційних очікувань та обмінного курсу.

Отже, можна зробити такі висновки. Запровадження інфляційного таргетування в Україні дало б змогу стабілізувати інфляцію, гармонізувати розвиток внутрішнього та зовнішнього секторів економіки, здешевити довгострокові кредитні ресурси. Проте сьогодні економіка, монетарна та фінансова системи країни не готові до цього рішучого кроку.

Для запровадження режиму інфляційного таргетування необхідно створити такі "технічні" передумови.

Законодавчо затвердити узгоджений усіма зацікавленими сторонами рівень інфляції на довгостроковий період. При цьому цілком імовірно, що на перехідному етапі фактично досягнутий рівень інфляції може дещо відрізнятися від запланованого, але особливо важливо, щоб подібними були траєкторії їх руху. За такої ситуації зростатиме роль комунікаційних відносин між центральним банком і суспільством, тому що необхідно щонайдокладніше пояснювати і бізнесу, і населенню, чому і на скільки відбулося відхилення, а також те, скільки часу потрібно для досягнення затвердженої динаміки інфляції.

Вдосконалити інструментарій проведення монетарної політики. Поступово основним інструментом ставатиме короткострокова відсоткова ставка центрального банку, через яку він впливає на рівень відсоткових ставок у банківській системі, ринок цінних паперів, валютний курс, інфляційні очікування, і в кінцевому підсумку - на рівень інфляції. Природно, що цей процес потребує певного часу.

Налагодити конструктивний діалог уряду і центрального банку із суспільством. Широка громадськість має бути поінформованою як щодо загальної стратегії, так і тактичних кроків грошово-кредитної політики. Лише таким чином можна добитися підвищення довіри до монетарної та економічної влади. На практиці це означає проведення прес-конференцій, круглих столів, семінарів, випуск спеціальних документів, які пояснювали б монетарну політику.

Схожі статті




Гроші і кредит - Колодізєв О. М. - Таргетування інфляції

Предыдущая | Следующая