Географія - Гілецький Й. Р. - Трудові ресурси та зайнятість населення

Зовнішні міграції відбувалися завжди, але особливо масового характеру вони набули в умовах розвитку ринкової економіки. Першим осередком масової еміграції стала Західна Європа, де йшло розорення дрібних виробників-селян, ремісників і росло безробіття.

Потоки переселенців спрямовувалися, в основному, до Північної Америки (США і Канади), Південної Америки, Австралії і Нової Зеландії, до окремих країн Африки, де йшло освоєння і колонізація величезних просторів. Саме міграційні процеси призвели до існування сучасної строкатої етнічної структури населення у країнах цих регіонів.

Основними причинами виникнення міграцій було і залишається існування потреби у робочій силі в одних регіонах та безробіття, невдоволеність рівнем життя й атмосферою для самореалізації в інших. Це причини економічного характеру. Важливу роль в активізації міграційних процесів відіграють також політичні чинники.

Після Другої світової війни і краху колоніальної системи йшов відтік європейців з колишніх колоній на батьківщину. Міграції до США сильно скоротилися. Новим осередком імміграції стала Західна Європа, де живе понад 15 млн іноземних робітників.

На сьогодні Західна Європа частково, у зв'язку з процесами старіння населення і депопуляції,-продовжує залишатися головним регіоном притягання робочої сили. Сюди спрямовуються мільйони робітників не тільки з країн Середземномор'я (Південної Європи, Північної Африки і Туреччини), але й з регіонів Східної Європи, Південної та Південно-Східної Азії.

Від 1950-х pp. виникла нова форма зовнішніх міграцій - "відплив умів". Вона означає переманювання спеціалістів вищої кваліфікації - учених, інженерів, лікарів та інших. Найактивніше таке переманювання здійснюють США. "Відплив умів" негативно позначається на перспективах країн, що розвиваються, та постсоціалістичних держав.

Помітну частку становлять міграції з національних, релігійних та екологічних причин.

Двома найпоширенішими у наш час типами внутрішніх міграцій населення в його переміщення з сільської місцевості у міста та колонізація нових земель.

Трудові ресурси та зайнятість населення

Населення стосовно трудової діяльності поділяють на три групи: допрацездатного віку, працездатного віку і післяпрацездатного віку. Однак межі працездатного віку у різних країнах мають

маятникові міграції

значну частину населення становлять діти та підлітки

до зайнятого населення належать служителі релігійних культів

Свої відмінності, оскільки визначаються їхнім законодавством. При визначенні цих меж беруться до уваги насамперед фізіологічні особливості організму людини.

Нижньою межею працездатного віку в більшості держав прийнятий віку 14-16років.

Значно більшими є відмінності між країнами у визначенні верхньої межі працездатного віку. Середня частка трудових ресурсів у населенні світу становить близько. 58 %.

Географічні відмінності у забезпеченості трудовими ресурсами залежать головним чином від статево-вікової структури населення, тобто визначаються типом його відтворення. У країнах, що розвиваються і мають високий приріст населення, трудові ресурси становлять 50-55 % усієї кількості населення, оскільки значну частку становлять діти та підлітки. Серед міського населення вона здебільшого вища, ніж серед сільського.

Відсоток осіб чоловічої статі серед економічно активного населення світу в значно вищий (понад 57 %), ніж жінок. Частка економічно активного населення в країнах, що розвиваються, становить 42-45 % від усього населення, тобто вона є помітно нижчою, ніж у розвинутих країнах. Це пов'язано з більшою часткою підлітків та низькою середньою тривалістю життя.

Зайнятість певним видом діяльності є необхідною умовою існування людини в суспільстві. До зайнятого населення належать особи, які займалися економічною діяльністю, працювали за наймом на умовах повного (неповного) робочого дня (тижня); роботодавці; особи, які самостійно забезпечували себе роботою або бесплатно працювали у сімейному бізнесі; служителі релігійних культів; військові кадрової служби та ін.

сучасний транспортний вузол

Найчисленніша частина працюючого населення планети зайнята у сільському господарстві. Це обумовлено аграрним характером економіки більшості слаборозвинених країн. Друге місце посідають зайняті у сфері послуг (у Латинській Америці вони вийшли навіть на перше місце), що зумовлено значною мірою поширенням дрібної торгівлі. Промисловість і будівництво за часткою зайнятих у країнах, що розвиваються, перебувають на третьому місці.

У розвинутих країнах ситуація інша. Частка зайнятих сільськогосподарською працею тут становить переважно 3-6 %, а зайняті у сфері послуг (освіта, медицина, фінанси, пасажирський транспорт, роздрібна торгівля, побутові послуги та ін.) - 60-70 % від працюючих (у Данії, Бельгії, Нідерландах, Норвегії, США - понад, 70 %). Число робітників переважно фізичної праці тут сильно скорочується. На їхнє місце на підприємствах поступово приходять висококваліфіковані фахівці, що створюють і обслуговують автоматизовану й електронно-обчислювальну техніку.

Схожі статті




Географія - Гілецький Й. Р. - Трудові ресурси та зайнятість населення

Предыдущая | Следующая