Фінанси: курс для фінансистів - Оспіщева В. І. - 19.2. Валютна інтеграція Європейського Союзу і перспективи розвитку фінансової системи ЄС

Другим за значенням чинником в еволюції нової Європи є рух у напрямі фінансового і валютного Союзу. Незважаючи на те, що єдиний ринок загалом дістав схвалення громадської думки та його підтримали уряди держав - членів ЄС, умови Європейської валютної системи (ЄВС) відрізняються.

Майбутнє нової Європи значною мірою залежить від процесів у міжнародній валютній сфері. Для єдиного ринку бажаним є уникнення інфляції та невизначеності, пов'язаних із коливанням валютних курсів. Прихильники ЄВС сподіваються, що діяльність цього союзу зробить для валютної інтеграції набагато більше, ніж чинна Європейська система. Згідно з ЄВС кожен учасник системи мав зафіксувати головний курс своєї валюти в екю. Екю не стала валютою торгівлі, хоча інвестиції в облігаціях екю поширилися у міжнародній практиці.

На основі головного курсу кожної валюти, вираженого в екю, розраховувалися взаємні курси валют. ЄВС є системою штучно підтримуваних валютних курсів її учасників із відхиленням ± 2,25 % відповідно до механізму валютних курсів (МВК). У разі спекулятивної атаки, коли ринки намагаються виштовхнути валюту на її зону в МВК, першою лінією захисту вважається інтервенція на іноземних валютних ринках - продаж або купівля валюти з метою утримання її стабільності.

Рух у напрямі ЄВС спирається на міцну підтримку багатьох членів ЄС, проте його мета - союз з єдиною валютою і системою постійної фіксації валютних курсів і Центральним банком на зразок Європейської федеральної резервної системи - становить предмет складних переговорів. Незважаючи на те, що єдиний ринок одержав загальне схвалення, єдина валюта та єдина валютна політика стали об'єктом дискусій щодо можливих вигід і втрат від їхнього впровадження.

Видатки на впровадження спільної валюти розпочинаються з витрат на початкову заміну одиниць обліку і конвертацію невиконаних фінансових контрактів у єдину валюту. Проте це відносно невеликі загальні й одноразові видатки. Вагоміші для суспільства психологічні втрати, коли держава відмовляється від суверенітету над своєю валютою і впроваджує євро, замінюючи історичну національну валюту.

Найпроблематичнішою є ціна втрат спроможності змінювати номінальний валютний курс країни з метою регулювання платіжного балансу і здійснення незалежної монетарної політики для стабілізації рівня доходу і цін у державі. Член ЄВС не зможе девальвувати свою валюту, якщо матиме дефіцит платіжного балансу або захоче стати конкурентоспроможнішим на світовому ринкові. У випадку небезпечних порушень економічної рівноваги ззовні, країна буде змушена використовувати фіскальну політику - податки і державні видатки - як альтернативу монетарній політиці та корегувати валютний курс. Якщо країна зазнає дефіциту платіжного балансу, спричиненого зменшенням обсягів експорту, вона має замість девальвації вдатися до дефляційної фіскальної політики.


13 із 15 членів ЄС офіційно прагнуть вступити до валютного союзу, однак, найімовірніше, або відбудеться різношвидкісний перехід до ЄВС, або не буде жодних зрушень. Різношвидкісне перетворення означатиме початкові кроки в напрямі ЄВС "провідних країн", показники яких великою мірою сумісні з низьким рівнем інфляції та практично фіксованими двосторонніми валютними курсами, а саме - Німеччина, держав Бенілюксу і, можливо, Франція. їхні валюти обмінювалися б за фіксованим курсом із нульовою різницею за паритетними взаємозаліками так, ніби це була б єдина валюта.

За наявністю мобільного капіталу європейські країни технічно могли б підтримувати фіксовані валютні курси за допомогою узгодженої монетарної політики, але вони й надалі здійснювали б незалежну фіскальну політику. Щоб уникнути небажаних переміщень з однієї країни в іншу, потрібно координувати фіскальну політику. Тому макроекономічні переваги ЄВС залишаються сумнівними, порівняно з вигодами від інтегрованого внутрішнього ринку на мікрорівні.

Більш інтегрована Європа - економічний та політичний магніт для Центральної та Східної Європи. У майбутньому головним питанням для східноєвропейців буде те, чи дозволить ЄС постачати на свої ринки сільськогосподарську, паливну і текстильну продукцію у більшій кількості.

ПРАКТИКУМ

План семінарського заняття

1. Фінансові передумови створення Європейського Союзу.

2. Унікальність, прогнози та досягнення фінансового розвитку Європейського Союзу.

3. Вплив Європейської інтеграції на фінансове світове становище.

4. Валютна інтеграція Європейського Союзу.

Теми рефератів

1. Євроринок: характеристика, понятійний апарат.

2. Характеристика боргових ринків Європи.

3. Організація випуску єврооблігацій.

4. Характеристика інструментів ринку єврооблігацій.

5. Розвиток та обсяги ринку єврооблігацій.

6. Єврооблігації в євро.

7. Ринок короткострокових боргових паперів.

8. Ринок єврокомерційних паперів.

9. Ринок євронот.

Контрольні запитання та завдання

1. Визначте фінансові передумови створення Європейського Союзу.

2. У чому полягає унікальність Європейського Союзу?

3. Які прогнози Європейського Союзу?

4. Охарактеризуйте досягнення фінансового розвитку Європейського Союзу.

5. Як вплинула Європейська інтеграція на фінансове світове становище?

6. Охарактеризуйте валютну інтеграцію Європейського Союзу.

Тести

1. Короткостроковий ринок, на якому фінансові посередники (банки) зводять між собою кредиторів і позичальників це:

1) міжнародний ринок;

2) фінансовий ринок;

3) міжнародний грошовий ринок;

4) грошовий ринок.

2. Дії, спрямовані на вирішення певного завдання з організації та управління грошовими відносинами, що виникають у процесі формування та використання відповідних коштів - це:

1) фінансові операції;

2) економічні операції;

3) грошові операції;

4) кредитні операції.

3. Що охоплюють різноманітні фінансові активи, до яких належать національні гроші, іноземна валюта, цінні папери, дорогоцінні метали, нерухомість:

1) суб'єкти економічних операцій;

2) суб'єкти фінансових операцій;

3) об'єкти фінансових операцій;

4) об'єкти господарських операцій.

4. Вирізняють такі види фінансових операцій;

1) операції з переказу грошей;

2) інвестиційні операції;

3) спекулятивні операції та операції з капіталом;

4) операції з переказу грошей, інвестиційні операції, спекулятивні операції та операції з капіталом.

5. Яка функція міжнародних фінансів грунтується на тому, що міжнародні фінанси відображають рух суспільного продукту в грошовій, тобто універсальній (зіставлюваній), формі; це дає змогу здійснювати у будь-який час, на будь-якому етапі облік та аналіз руху світового суспільного продукту в грошовій формі:

1) інформаційна;

2) організаційна;

3) контрольна;

4) аналітична?

6. На чому має базуватися Міжнародна фінансова політика держави:

1) аналітичних даних фахівців у цій галузі;

2) вимогах поточного і стратегічного соціально-економічного розвитку країни;

3) наукових концепціях у сфері міжнародних фінансів;

4) наукових концепціях у цій галузі, аналізі попередньої практики та вимогах поточного і стратегічного соціально-економічного розвитку як окремої країни, так і всього світу загалом?

7. Сукупність заходів і рекомендацій держави у галузі міжнародних фінансів - це:

1) фінансова функція держави;

2) державна політика;

3) міжнародна фінансова політика;

4) функція держави.

8. Що таке знецінення курсу національної валюти у формі зниження її курсу (ціни) стосовно іноземних валют, міжнародних розрахункових грошових одиниць (раніше - золота):

1) ревальвація;

2) валютна інтервенція;

3) девальвація;

4) політика валютних обмежень?

9. Що відображає можливість обміну (конверсії) валюти однієї країни на валюти інших країн за діючим валютним курсом:

1) конвертованість валют;

2) валютні обмеження;

3) оборотність валют;

4) вірні відповіді 1) і 2)?

10. Яка політика держави пов'язана з наданням кредитів національним імпортерам та експортерам; наданням кредитів іноземним позичальникам; одержанням кредитів від інших держав, міжнародних організацій та зарубіжних комерційних банків; наданням гарантій за отриманими кредитами:

1) фінансова;

2) міжнародна;

3) кредитна;

4) валютна?

Задача

1. Рівень інфляції в 15 країнах ЄС у 1995 р. становив 1,5; 2,2; 1,9; 9,7; 4,8; 1,7; 2,6; 5,2; 2,1; 2,1; 2,4; 4,3; 1,2; 2,9; 2,8 %. За умовами Маастрихтської угоди стандартне відхилення рівня інфляції від її середнього значення по 15 країнах не має перевищувати 3. Чи виконали країни цю вимогу?


Схожі статті




Фінанси: курс для фінансистів - Оспіщева В. І. - 19.2. Валютна інтеграція Європейського Союзу і перспективи розвитку фінансової системи ЄС

Предыдущая | Следующая