Філософія - Подольська Є. А. - Соціальна роль особистості в контексті її індивідуалізації
Характеристика індивіда як продукта суспільних відносин зовсім не означає, що вихідні умови індивідуального існування (наприклад, характер виховання, сімейне та соціальне оточення тощо) раз і назавжди зумовлюють наступну поведінку людей. Етнічна, віросповідна, класова, професійна приналежність людини не змушує фатально діяти певним чином.
Незведеність людини до її соціально-групового стану, незалежність поведінки від попередніх факторів, здатність бути відповідальним за свій персональний образ саме й фіксуються в поняттях "індивідуальність" та "особистість", які виявляють різні аспекти людської самопобудови. В індивідуальності ми відзначаємо насамперед її Самобутність, а в особистості - самостійність. Людина виступає як індивідуальність при наявності особливих, одиничних, неповторних властивостей, а особистістю вона залишається тільки до тих пір, поки не втрачає себе, своє лице.
Людина - продукт і суб'єкт суспільних відносин. Якщо поняття індивіда націлене на перше з цих визначень, то поняття індивідуальності та особистості акцентують увагу на тому, що конкретна людина може стати активним суб'єктом суспільного життя.
Людський індивід, з одного боку, є соціально універсальним, а з іншого - особистісний. Індивідуальність виявляється у своєрідності соматичних, психічних, інтелектуальних потреб та здібностей. Інстинкт не дає людині "що потрібно", традиція не дає людині "що повинно бути", бо це забезпечує особистісне трактування "Я". Тому індивідуалізацію слід розглядати поряд з такими категоріями, як "самосвідомість", що позначає персональну представ-леність Я, та "самооцінка", яка являє собою контроль за реальною здатністю особистості критично кваліфікувати власні мотиваційні стани, рівні зазіхань. За рахунок динамізації особис-тісно-мотиваційної сфери самооцінка виконує функції саморозу-міння, самоуправління, самовиправлення та самозбереження.
Індивідуалізація - процес виділення людини як відносно самостійного суб'єкта в ході історичного розвитку суспільних відносин. Це процес і результат суміщення соціальних вимог, очікувань, норм, цінностей, виявлення особистісних та ділових якостей, що необхідні для ефективного виконання соціальної ролі, із специфікою потреб, властивостей та стимулів діяльності індивідів, тобто персоніфікованою формою реалізації соціальних функцій.
Поняття Індивідуальності акцентує увагу на тому особливому, специфічному, своєрідному, що відрізняє дану конкретну людину від інших людей. Воно може розглядатися як антитеза відносно поняття середньотипового. З уявленням про розвинуту індивідуальність пов'язується наявність різноманітних соціальних якостей, що надають людині дійсну неповторність. Розвинена індивідуальність характеризується такими Рисами: багатогранні уміння, професійна необмеженість, поєднання різних здібностей, здатність у разі необхідності швидко оволодівати інишими видами діяльності.
Індивідуальності не просто притаманні різні здібності, а вона являє собою їх цілісність. Розвинена індивідуальність не просто має набір, сукупність талантів та здібностей, а виступає як їх ансамбль, причому оригінальний спосіб узгодження здібностей полягає в тому, що один з талантів височіє над іншими та зумовлює їх.
Індивідуалізація виявляється можливою завдяки пластичності, гнучкості індивідів, здатності виконувати однотипові дії з урахуванням специфіки ситуації та властивостей самого індивіда, вона являє собою момент творчості. Цінні для суспільства або соціальних груп та колективів індивідуалізовані способи, форми, методи діяльності можуть опановуватись, засвоюватись іншими, перетворюючись на еталонні, що свідчить про процес виникнення інновацій.
Процес самореалізації особистості, виявлення її призначення проходить на фоні напруженої цілеспрямованої діяльності, що є підготовчою для моменту натхнення, відкриття. Тому визначальними характеристиками особистісної структури виступають Цілеспрямованість та проективність.
Індивідуалізація - це процес диференціації загальних для даної соціальної групи, класу, соціального прошарку життєвих умов і заміни їх на все більш специфічні. Під Індивідуалізацією Мають на увазі розрив групових зв'язків та виділення самостійних індивідів, що мають тісні та тривалі зв'язки з іншими.
Соціальна роль - відповідний прийнятим нормам спосіб поведінки людей залежно від їх статусу або позиції в суспільстві, в системі міжособистісних відносин. Засвоєння соціальних ролей - це важлива складова процесу соціалізації особистості, обов' язкова умова вростання в суспільство людей собі подібних. Засвоюючи соціальні ролі, людина засвоює соціальні стандарти поведінки, вчиться оцінювати себе збоку та здійснювати самоконтроль.
Соціальна роль - це сукупність вимог суспільства до людей, що займають певні соціальні позиції. Це вимоги у вигляді настанов, бажань, очікувань певної поведінки, що регламентується у конкретних соціальних нормах. Соціальна роль визначається, головним чином, існуючими очікуваннями інших людей відносно позицій, а не їх власними індивідуальними характеристиками. Наприклад, роль лікаря розуміється узагальнено, як певна очікувана поведінка незалежно від особистісних почуттів конкретної людини.
Соціальна роль - це фіксація певного положення, яке займає той чи інший індивід у системі суспільних відносин, це функція, нормативно ухвалений зразок поведінки, що очікується від кожного, хто займає цю позицію. Приступаючи до виконання певних соціальних функцій, індивід, як правило, знає свої права й обов'язки, а також санкції, які можуть бути застосовані в разі їх порушення. Вимоги, сподівання, які висуваються соціальною роллю, формуються в суспільстві під впливом загальнокультурних норм, цінностей та традицій певної суспільної системи, соціальної групи. Отже, це Завжди очікувана поведінка, пов'язана з реалізацією певних прав і обов'язків У такому розумінні вона характеризується як нормативними вимогами до поведінки індивіда, так і очікуваннями інших людей стосовно їх виконавця. Якщо поведінка індивіда відповідає рольовим вимогам і очікуванням, то вона соціально заохочується (хвала, почесті, матеріальна винагорода).
Соціальна роль може не ухвалюватися суспільством (наприклад, роль злодія). При цьому ухвалюється чи не ухвалюється не конкретна особа, а вид соціальної діяльності. Отже, вказуючи на роль, суспільство відносить людину до певної соціальної групи, ідентифікує її з групою. Як член суспільства, різноманітних груп та організацій, обіймаючи в них певне місце чи позицію, виконуючи притаманні цим позиціям функції, індивід тим самим здійснює соціальні ролі батька, ученого, депутата, підприємця тощо.
Соціальні ролі виступають тими одиницями, на основі яких будуються різні соціальні інститути. Наприклад, школа як соціальний інститут може розглядатися як сукупність загальних для всіх шкіл ролей викладачів та учнів.
Термін Роль вперше був уведений у 1934 р. Дж. Мідом як результат творчого дослідницького процесу взаємодії. Не погоджуючись із ідеєю сприйняття ролі як результату та характерних форми взаємодії, Р. Лінтон тлумачить роль як розпорядження, властиві певним позиціям. При такому підході поняття "роль" стає синонімом поняттям "культура", "норма". Нині поняття "соціальна роль" є центральною категорією теорій структурно-функціонального аналізу (Т. Парсонс, Р. Мертон та ін.). В українській соціології соціальна роль аналізується як значущий регулятор соціальної поведінки (А. Ручка, Н. Корабльо-ва, Л. Сохань, О. Якуба та ін.).
Оскільки один і той самий індивід виконує багато соціальних ролей, то між ними можливі відносини як гармонії, так і дисгармонії. В останньому випадку на грунті суперечностей між рольовими вимогами й очікуваннями збуджуються внутрішні міжрольові конфлікти (компетентний директор - малокомпетентний депутат, добрий сім'янин - поганий спеціаліст, здібний інженер - невдалий менеджер). Опанування соціальних ролей, вирішення внутрішніх і міжрольових конфліктів успішно здійснюють активні люди, здатні в ході інноваційної діяльності, виконання різнопланових соціальних ролей творити нові соціальні цінності, норми та ролі, зберігати свою цілісність як особистості, що усвідомлює свою соціальну сутність і призначення.
Структура соціальної ролі Включає:
- по-перше, Об'єктивну основу ролі (соціальний зміст, каркас та типові форми рольової поведінки);
- по-друге, Суб'єктивний стиль виконання ролі (її образ, рольовий ідеал, рольовий автопортрет, ставлення до себе як до виконавця).
Об'єктивна основа ролі Має два суттєві виміри - Функціональний (права та обов'язки, рівень відповідальності) та цільовий (напрям, кінцева мета та завдання рольової дії, що становлять рольовий сюжет).
Суб'єктивний стиль виконання ролі Містить раціональну та Емоційну складові. Це можуть бути або нормативні вимоги безособової моделі зразкового виконання ролі, або персоніфіковані, вигадані рольові персонажі, що виступають особистісним орієнтиром, еталоном рольової поведінки "Я".
Особисте ставлення до ролі може бути ясним або суперечливим, варіювати від схвалення до осудження, від повної са-моідентифікації особи з роллю до повного відчуження від неї. Крім позитивної чи негативної спрямованості особисте ставлення до ролі характеризується інтенсивністю, своєрідною напруженістю мотивації, що спонукає особистість до виконання ролі. Саме через стиль виконання ролі її об'єктивна основа проектується в площину реальної поведінки.
Схожі статті
-
Філософія - Подольська Є. А. - Людина. Індивід. Особистість
Людина. Індивід. Особистість На питання "Що таке людина?" Платон відповів: "Це - тварина, що ходить на двох ногах". Обміркувавши зауваження, що й птахи...
-
Людина. Індивід. Особистість На питання "Що таке людина?" Платон відповів: "Це - тварина, що ходить на двох ногах". Обміркувавши зауваження, що й птахи...
-
Філософія - Подольська Є. А. - Свідомість і діяльність людини. Творча активність свідомості
Походження свідомості і мови пов'язане з переходом мавпоподібних предків від присвоєння за допомогою природних органів готових предметів до праці, до...
-
Філософія - Подольська Є. А. - Природа як об'єкт філософської рефлексії
У міфологічному мисленні ще немає немає протиставлення людини і природи. Власне теоретичне ставлення до природи складається з відокремлення філософії від...
-
Філософія - Подольська Є. А. - Функціональне покликання філософії
Навіщо ж потрібна філософія? Відповідь на це питання міститься у змісті тих функцій, які здатна виконувати філософія відносно людини, соціальної групи,...
-
Філософія - Подольська Є. А. - Практика - критерій істини, основа і ціль пізнання. Види практики
Одним з важливих принципів теорії пізнання є й те, що гносеологія на відміну від агностицизму виходить з визнання того, що наші знання про закони...
-
Філософія - Подольська Є. А. - Суспільство як продукт взаємодії людей
Суспільство як продукт взаємодії людей На перший погляд здається, що кожна людина існує сама по собі, приймає виключно власне рішення й реалізує його...
-
Суспільство як продукт взаємодії людей На перший погляд здається, що кожна людина існує сама по собі, приймає виключно власне рішення й реалізує його...
-
Філософія - Подольська Є. А. - Діалектика абсолютної і відносної істини
Знання, яке відображує об'єктивну реальність, також повинно розвиватися, оскільки розвивається об'єктивний світ. Звідси випливає, що істина не є...
-
Філософія - Подольська Є. А. - Форми суспільної свідомості - типи відображення соціального буття
Суспільна свідомість - Сукупність поглядів, уявлень, ідей та теорій, які відображають суспільне буття. Виділяють буденну і теоретичну свідомості. В...
-
Філософія - Подольська Є. А. - Творчість і інтуіція
На підгрунті пізнавальних здатностей людини розгортається її творча діяльність, розкривається її творча сутність. Питання про сутність творчості...
-
Філософія - Подольська Є. А. - Від феноменології до екзистенціалізму та герменевтики
Спроба уникнути соліпсизму потребувала суб'єктивних ідеалістів вносити у філософію елементи об'єктивізму. Прикладом цього стала феноменологія,...
-
Розвинута філософська думка завжди передбачає багатоваріантність філософських течій, вчень і напрямів. Однак кожна національна культура виробляє синтез...
-
Філософія - Подольська Є. А. - Міфологія і релігія як витоки філософії
Міфом ми називаємо щось нереальне, вигадане, таке, чого не було в історичній дійсності (слово "міф" від грец. мзнот - оповідь, переказ). У давніх греків...
-
Філософія - Подольська Є. А. - Філософська думка в Росії в XIX-XX ст
За всіх драматичних переломів історії Росії зв'язок з європейською філософською традицією ніколи не переривався, а у ХVІІІ-ХІХ ст. російська філософська...
-
Філософія - Подольська Є. А. - Особливості та структура філософського знання
Філософський, метафізичний підхід до дослідження буття виявляється в безмежності, узагальненості філософського знання, його намаганні осягнути всю...
-
Філософія - Подольська Є. А. - Матерія і дух: межі протилежності
Що є первинним: поняття матерії чи світогляд? Це питання не менш важливе ніж питання: Що первинне: матерія чи свідомість? Поняття матерії не надається...
-
Філософія - Подольська Є. А. - Перехід від класичної філософії до некласичної
Перехід від класичної філософії до некласичної У другій половині ХІХ ст. поступово готується, а на рубежі ХХ ст. починає здійснюватись перехід до нової...
-
Люди існують на планеті близько 3-3,2 млн. років. За цей час змінилося приблизно 560 тисяч поколінь, і тільки останнє з них знайоме з переважною...
-
Філософія - Подольська Є. А. - Свідомість як об'єкт гносеологічних досліджень
Людина володіє найпрекраснішим даром - свідомістю, мислячим розумом з його здатністю сягати в далеке минуле і майбутнє. Що ж таке свідомість, як вона...
-
Поряд з творами передових мислителів, що розповсюджувалися університетськими філософами, окремими кафедрами вузів думка другої половини та...
-
Філософія - Подольська Є. А. - Розділ четвертий. Сучасна філософія: синтез культурних традицій
Перехід від класичної філософії до некласичної У другій половині ХІХ ст. поступово готується, а на рубежі ХХ ст. починає здійснюватись перехід до нової...
-
Філософія - Подольська Є. А. - Ситуація постмодернізму у філософії
В останні три десятиліття в культурній самосвідомості розвинутих країн Заходу виникли тенденції, що одержали назву "постмодернізм", або "постмодерн", що...
-
Філософія - Подольська Є. А. - Проблема істини у філософії і науковому пізнанні
Наші знання про закони природи і суспільства, перевірені практикою, є знаннями, що правильно відображують світ, тобто знаннями Вірогідними, які мають...
-
Філософія - Подольська Є. А. - ВСТУП
Вивчення будь-якої галузі знання пов'язано з відповіддю на питання: навіщо це потрібно? Важко знайти людину, яка заперечувала б необхідність вивчення...
-
Психологія управління - Кулініч І. О. - 2.1. Соціальна позиція та роль особистості в організації
2.1. Соціальна позиція та роль особистості в організації 2.2. Рівень домагань особистості та їх значення в управлінських відносинах 2.3. Соціальні норми...
-
Філософія - Подольська Є. А. - Філософія як світоглядне знання
Філософія як світоглядне знання Життєдіяльність Людини - це складний процес свідомого, цілеспрямованого, перетворюючого впливу на навколишній світ та на...
-
Філософія - Подольська Є. А. - Філософія - інтегральний вид знання
Виявлення специфіки філософського знання передбачає дослідження різних форм опанування дійсності людиною. Крім практичного ставлення до дійсності, в...
-
Сімнадцяте століття відкриває наступний період у розвитку філософії, який прийнято називати Філософією Нового часу. Період XVI-XVII ст. - це період...
-
Філософія - Подольська Є. А. - Простір і час - форми буття матерії
Усі предмети, що нас оточують, мають певні розміри, протяжність у різних Напрямках, переміщуються один віднос - но одного або разом з Землею - відносно...
Філософія - Подольська Є. А. - Соціальна роль особистості в контексті її індивідуалізації