Філософія історії - Бойченко І. В. - КОНФУЦІЙ (Кун Цю, Кун Чжунні)

- у літературі найчастіше зустрічається Кун-цзи (вчитель Кун) (551, Цзоу в царстві Лу, - 479 до н. е., там само). Мислитель стародавнього Китаю, педагог, засновник конфуціанства. Походив з сім'ї, що належала до бічної гілки колись відомого, але збіднілого роду. Займався самоосвітою, прагнув знайти використання на державній службі, але невдало. Обіймав кілька високих адміністративних посад (досяг посади першого радника у царстві Лу), але недовгочасно. 13 років мандрував, пропагуючи своє вчення, проте так і не знайшов застосування своїм ідеям. У 484 до н. е. повернувся в Лу. Займався редагуванням творів давнини: "Ши цзин", "Шу цзин", "Юе цзин", "Лі цзи", розвивав своє вчення, передавав його своїм учням. К. приписується складання першого історичного літопису "Чунь цю" ("Весни та осені"). Погляди К., судячи з усього, в основному автентично викладені у зібранні "Лунь юй" ("Бесіди та судження"). Через численність авторів (складене учнями К.) та хронологічно розтягнуті рамки створення (5-4 ст. до н. е.) це зібрання набуло сучасної форми на рубежі н. е.

Філософська система К. є переважно етично-соціальною за своєю спрямованістю. її метою є передусім визначення суспільного ідеалу та шляхів його реалізації. Один з послідовників К. - Сюнь цзи охарактеризував цей ідеал як "Правління досконало мудрого правителя, що спирається на цзюнь цзи - шляхетних мужів". Людську "природу" (сін) К. вважав етично нейтральною ("за природою люди близькі одне одному, а за звичками - далекі"); означені невизначеність і неоднозначність людських природи та звичок давали підставу для співіснування протилежних підходів до вирішення цієї проблеми, що їх запропонували послідовники К. Мен-цзи і Сюнь-цзи. К., безумовно" визнавав існування волі Неба і її впливу на життя людини, але в своєму вченні він не приділяв цій проблемі такої значної уваги, якої їй надає ортодоксальне конфуціанство. К. загострює увагу переважно на земних справах і передусім - на питаннях впорядкованості відносин між людьми у Піднебесній. Звідси його теорія "виправлення імен", тобто встановлення відповідності між іменем та дійсністю - "син повинен бути сином, батько - батьком, підлеглий - підлеглим і правитель - правителем". Тому категорії К. чималою мірою стосуються різних аспектів саме цього впорядкування.

К. використовує досить багато категорій, приділяючи велику ува-гу двом з них: гуманності (жень) та ритуалу (лі). Гуманність, зо К" полягає у тому, щоб "стримувати себе та дотримуватися ритуалу". К. вважав, що система ритуалів перейнята ним від Чжоу, Чжоу перейняв її від Шан та Ся, а ті - від трьох перших досконало мудрих державців - Яо, Шуня та Юя. З часів правління останніх лише деякі володарі тією чи іншою мірою втілювали ідеал правителя, звідси його схиляння перед давниною. Жень (гуманність) є тим, що відрізняє цзюнь цзи від "малої людини" (сяо женя). Жень, за К., - це любов до людей, і передусім до членів своєї сім'ї та роду. Для державно мислячого К. однією з найважливіших складових жень є "сяо"

Схожі статті




Філософія історії - Бойченко І. В. - КОНФУЦІЙ (Кун Цю, Кун Чжунні)

Предыдущая | Следующая