Філософія історії - Бойченко І. В. - 3.3.3.2. Суть філософсько-історичних поглядів Монтеня

Започаткований ще у цивілізаціях стародавнього суспільства, регресистський напрям філософії історії переживає чисельні доіндустріальні та індустріальні соціокультурні форми, набуваючи пріоритетного значення у періоди застою та криз. Це стосується і регресистських концепцій, створених у стародавньому суспільстві, і пізніших - уже в рамках західноєвропейської культури.

3.3.3. Регресистська інтерпретація історичного процесу Монтенем

Одну з перших доволі послідовних регресистських версій історії розробив французький філософ-скептик XVI ст. Мішель Монтень.

3.3.3.1. Об'єктивна зумовленість історичного скепсису Монтеня

Звичайно, на розумінні історичного процесу М. Монтенем не могла не відбитися глибока криза французького суспільства часів його життя (1533-1592 рр.). Саме цим пояснюється певною (а може й чималою) мірою його скепсис щодо прогресивності історичного процесу та ідеалізації і умов життя і характеру людей минулого.

Будучи за своїми переконаннями скептиком, тобто мислителем, для якого утримання від категоричних суджень та сумнів щодо всього є керівним принципом, Монтень наголошував на відносності досягнень культури: європейської - щодо інших історичних культур, на відміну від інших європейських інтелектуалів, що тлумачили ці культури як неповноцінні, примітивні; загальнолюдської - щодо витворів природи. Адже досягнення найрізноманітніших людських культур мають розглядатися, за Монтенем, з одного боку - як рівною мірою прийнятні; з іншого ж - як однаково і вельми умовні. "Дикуни для нас, - зазначав французький філософ, - аж ніяк не більше диво, аніж ми самі для них, та до цього й нема ніяких підстав; це визнав би кожний, якби тільки зумів, ознайомившись з чужими для нас установами, зупинитися потім на звичних і тверезо порівняти їх між собою. Адже всі наші переконання і звичаї, яким би не був їх зовнішній вигляд, - а він нескінченний у своїх проявах, нескінченний у розмаїтті, приблизно однаковою мірою знаходять обгрунтування з боку нашого розуму"53.

3.3.3.2. Суть філософсько-історичних поглядів Монтеня

Дещо пізніше, уже в іншому своєму есе, Монтень повертається до цієї ж теми і конкретизує власне розв'язання цього питання, вже навіть віддаючи перевагу культурам тих народів, які пройшли дорогою історії менший шлях і перебувають до природи ближче, ніж європейці. "Отже, я гадаю, - пише він, повертаючись, нарешті, до своєї теми, - що в цих народах, згідно з тим, що мені розповідали, немає нічого варварського та дикого, якщо лишень не вважати варварством те, що є для нас незвичним. Адже, кажучи по правді, у нас, вочевидь, немає іншого мірила істинного та розумного, ніж слугуючі нам прикладами й зразками погляди та звичаї нашої країни. Тут завжди й найдосконаліша релігія, і найдосконаліший державний лад, й найдосконаліші та цивілізовані звичаї. Вони дикі у тому сенсі, в якому дикими є плоди, що зростають на свободі природним чином; насправді ж належало б швидше назвати дикими ті плоди, котрі людина штучно спотворила, відхиливши їх від природного їх зростання... Отже, ці народи видаються мені варварськими лише в тому значенні, що їх розум ще мало оброблений і вони ще дуже близькі до первісної безпосередності та простоти. Ними все ще керують закони природи, майже не спотворені нашими"54.

Люди, як зазначав Монтень, що жили в єдності з природою і не були ще зіпсовані цивілізацією, з переходом до неї втратили природну рівність у своїх відносинах. Монтень сповідує кредо "життя у згоді з природою". Оскільки ж історичний процес веде людей від природи, то французький мислитель сприймає його переважно як регрес.

Формуючись як суспільна істота, людина (і рід, і індивід) прагне відійти від власної природи і йти вперед будь-якими, якими тільки можна штучними стежками, аби лишень не природними. Причому йти на ходулях цивілізації, а не своїми власними ногами, подарованими природою.

Схожі статті




Філософія історії - Бойченко І. В. - 3.3.3.2. Суть філософсько-історичних поглядів Монтеня

Предыдущая | Следующая