Етика - Тофтул М. Г. - Мораль і політика

Співвідношення моралі і політики неоднозначні, оскільки вони залежать від історичних обставин, сил, які вертять політику, а також від місця моралі в системі соціального життя. У тоталітарних політичних системах моральні спонуки у структурі політичної свідомості часто набувають форми протидії, опору владі, зневіри, політичного нігілізму. В демократичних державах ідеологічний і психологічний настрій людей зорієнтований на творчі ідеали, реалізацію принципів гуманізму і соціальної справедливості.

Функції та сутність моралі і політики як форм соціального життя не завжди однакові. Мораль зорієнтована на гармонізацію суспільних відносин і міжособистісних стосунків, а політика загалом спрямована на підпорядкування однієї волі (індивідуальної, групової) волі іншій. Узгодженість інтересів влади і переважної більшості громадян держави сприяє гуманізації політики і підвищенню моральної культури народу. Не кожна мораль є безумовно позитивним феноменом, оскільки вона може бути не лише природною (сформованою у наслідок тривалого стихійного процесу), а й "штучною" - спеціально сконструйованою, такою, яка б задовольняла певну ідеологічну доктрину чи соціальну групу. її різними способами нав'язують громадянам у прагнення досягти своїх цілей. Політика нерідко апелює до моральних почуттів людей, намагаючись нав'язати "лжемораль" (доноси на товаришів, друзів, рідних проголошувалися високоморальними). Однак це не є мораллю.

Мораль і мистецтво

Будучи формами суспільної свідомості, тобто явищами ідеальними (нематеріальними), мораль і мистецтво (їх позитивні різновиди) сприяють гармонізації й гуманізації стосунків між людьми. Мораль і мистецтво орієнтовані на майбутнє, оскільки моральна свідомість виявляється в нормах бажаної поведінки, а мистецтво - в ідеалах, орієнтованих на бажане майбутнє. Часто вони виконують однакові функції. Так, мистецтво завжди виражало складні та суперечливі проблеми морального життя суспільства й особистості, активно боролося за свободу, гідність і щастя людини. Як засіб духовно-практичного освоєння, перетворення дійсності "за законами краси", мистецтво опосередковано сприяло перетворенню її згідно з принципами добра.

Між мораллю й мистецтвом є і відмінності. Мораль - надбання народу (людства); творці - окремі люди, здатні виражати естетичне бачення і переживання буття з допомогою художніх образів. Носієм моральних норм є громадська думка, а естетичних ідеалів - митці. Мораль як форма суспільної свідомості виявляється через норми, правила, приписи поведінки людей, мистецтво - через художні образи. Мораль консервативніша, ніж мистецтво, адже її норми формуються впродовж століть і дуже рідко переглядаються. Мистецтво постійно коригує, уточнює свої ідеали, вдаючись до нових художніх засобів, стилів, художніх образів. Мораль послуговується загальними визначеннями, якими є норми бажаної поведінки людей, а мистецтво створює образи, де поєднується загальне й індивідуально неповторне, особистісне. Мистецтво раніше, ніж інші форми суспільної свідомості, розпізнає моральний смисл соціальних проблем і суперечностей, які переживає суспільство.

Мораль і релігія

Мораль, як і релігійна свідомість, регулює соціальні відносини, виявляючись у нормах поведінки. Релігійні норми викладені у формі заповідей, повчань, притч. Вони сприяють осмисленню проблем смерті і безсмертя, смислу людського життя, природи і сутності добра та зла, справедливості, щастя тощо.

Завдяки моралі (теорії моралі) та релігії формуються уявлення про моральні чесноти і вади. Однак світська етика розглядає виникнення, становлення і розвиток моралі як природно-історичний процес, релігійна - проголошує творцем норм поведінки людей Бога, який створив світ, володіє ним, опікується всесвітнім порядком, протистоїть хаосу, руйнуванню, деградації. Всі норми людського життя зумовлені божественним порядком.

Релігія вважає тіло людини смертним, а душу безсмертною. При цьому різні віровчення по-своєму пояснюють безсмертя душі. Буддизм стверджує, що душа безсмертна; вона лише переселяється з одного тіла в інше згідно з принципом карми. За християнським та мусульманським ученнями душі праведників потрапляють у рай, грішників - у пекло.

Світська теорія моралі проголошує добро найвищою абсолютною вселюдською цінністю, прагнення його наповнює життя людини сенсом, релігійна - творінням Бога. Він - найвища досконалість (еталон досконалості), істина, добро.

Схожі статті




Етика - Тофтул М. Г. - Мораль і політика

Предыдущая | Следующая