Цивільне право - Майданик P. A. - Структура сучасного приватного права Китаю

Сучасна правова система Китаю має змішаний характер, являє собою симбіоз стародавніх правових традицій і сучасного законодавства, заснований на давньокитайських філософських та правових концепціях і на ідеях "соціалізму з китайською специфікою", який за зовнішньою формою відображає романо-германську модель правового будівництва.

В китайському праві наявні певні елементи загального права (common law), що зумовлено наданням провінції Сянган (колишня англійська колонія Гонконг) особливого правового статусу, згідно з яким на території колишнього Гонконгу продовжують діяти біля 140 законів Великої Британії, яка управляла цією територією до 1997 р.189

Сприйнята китайським правом західна традиція істотно доповнюється, особливо на етапі правозастосування, правовим менталітетом китайців, правова свідомість яких залишається в межах традиційної конфуціанської концепції правозастосування, де праву в процесах суспільного розвитку відводиться не головна, а допоміжна роль.

У зв'язку з цим сприйнята китайським правом структура романо-германського права, система його джерел, кодифікація, юридична техніка існують в модифікованому вигляді внаслідок дії східного впливу.

Джерела сучасного права Китаю

Основним джерелом сучасного китайського права є закон, який регулює основні сфери життя суспільства. Систему законодавства очолює конституція (в редакції 1982 р.). В Китаї існує певний дуалізм в здійсненні законодавчих функцій. Законодавча влада належить як Всекитайському зібранню народних представників (ВЗНП), так і Постійному комітету, який виконує в період між ВЗНП функції вищого органу державної влади.

Джерелом сучасного китайського права є також підзаконні акти органів державної влади та управління (зокрема, постанови Постійного комітету ВЗНП, постанови Держради, акти місцевих органів влади та управління).

Важливим джерелом права вважаються традиції і звичаї. При цьому законодавець виходить із концепції створення відповідного акта законодавства лише у випадку подальшої неспроможності регулювання певних відносин звичаєвими формами їх регулювання.

Судова практика в Китаї не є джерелом права. Обов'язком судових органів є безумовне застосування законів.

Джерелом права є також міжнародні угоди і договори, укладені КНР. У випадку колізії між національними і міжнародними актами в КНР пріоритет надається міжнародним договорам.

Структура сучасного приватного права Китаю

Структура сучасного права Китаю передбачає поділ права на приватне і публічне. Кожна з цих сфер права класифікується за галузевою ознакою на окремі, зокрема: цивільне, сімейне, конституційне, адміністративне, трудове, кримінальне, кримінально-процесуальне тощо.

Дуалізм приватного права китайським правом не визнається. Цивільне законодавство містить і норми торговельного права.

Цивільні правовідносини регулюються Основними положеннями цивільного права (ОПЦП) 1986 р., які регулюють майнові та особисті відносини, направлені на забезпечення потреб модернізації з метою забезпечення прав та інтересів громадян і юридичних осіб.

Суб'єктами цивільного права визнаються фізичні і юридичні особи. Правоздатність громадян є рівною. Повністю дієздатними визнаються громадяни, які досягай 18 років, але допускаються винятки для громадян, які досягай 16 років, якщо вони власною працею заробляють необхідні засоби існування. Обмежена дієздатність настає з 10 років.

Інститут зобов'язального права регулює відносини з приводу зобов'язальних прав та обов'язків, які виникають між сторонами відповідно до умов договору або згідно з законом.

Зобов'язальне право не містить норм про окремі види договорів та зобов'язань. Законодавство визначає такі умови договору, як якість, ціна, строк виконання. Нормативно визначено положення про те, що у випадку домовленості про це підлягають застосуванню державні або загальноприйняті стандарти, державні або ринкові ціни.

ЗПЦП розрізняє договірну і позадоговірну відповідальність. Умовами виникнення цивільно-правової відповідальності визнаються протиправна поведінка і заподіяння майнової шкоди. Вина не розглядається як обов'язкова умова зазначеної відповідальності, вона виникає також у випадку майнової шкоди, заподіяної внаслідок помилки. Відповідальність виникає і у випадку відсутності вини або помилки, якщо це передбачено законом.

Окремі інститути цивільного права регулюються відповідними законами, наприклад: законами про господарський договір 1981 р., про товарні знаки 1982 р., про патенти 1984 р., про авторське право 1990 р.

Сімейно-правові відносини в Китаї не входять до сфери цивільно-правового регулювання і регулюються Законом про шлюб, прийнятий у 1980 р. замість закону 1950 р. Раніше для Китаю характерною формулою відтворення населення була висока народжуваність, висока смертність і низький рівень природного приросту. На сьогодні характерна висока народжуваність, середній рівень смертності і високий рівень природного приросту, що дає можливість поставити під певний контроль ряд процесів у відтворенні населення.

За китайським законодавством мінімальний шлюбний вік для чоловіків - 22 роки, для жінок - 20 років. При цьому заохочується більш пізній шлюб і дітонародження.

Закон про шлюб 1980 р. передбачає рівноправне становище подружжя в сім'ї. Після реєстрації шлюбу за взаємним рішенням подружжя дружина може стати членом сім'ї чоловіка, а чоловік може стати членом сім'ї дружини. Одночасно вирішується питання про місце проживання подружжя. Подружжя мають право зберігати свої дошлюбні прізвища.

Схожі статті




Цивільне право - Майданик P. A. - Структура сучасного приватного права Китаю

Предыдущая | Следующая