Цивільне право - Майданик P. A. - Спадкове право

Права на результати творчої діяльності закріплюються законодавством, створеним на основі міжнародних конвенцій - Бернської і Женевської, присвячених авторському праву, Паризької, створеної для регулювання патентного права, і на ряді інших.

Спадкове право

Являє собою систему норм, які регламентують перехід майна від померлої особи до її спадкоємців.

Спадкування розглядається як універсальне правонаступництво, в рамках якого від спадкодавця до спадкоємця переходить все майно, як активи, так і пасиви (борги). Разом з тим існує така форма передачі майна в порядку спадкування, при якій набувач звільняється від відповідальності за борги спадкодавця (заповідальний відказ або легат). Іншими словами, легат зазвичай являє собою сингулярне правонаступництво лише в правах, а не в обов'язках спадкодавця.

Виділяється спадкування за заповітом і за законом. При спадкуванні за заповітам спадщина переходить до осіб, вказаних у заповіті. Заповіт може бути складено в різних формах: письмовий заповіт, написаний власноручно заповідачем; заповіт, проголошений урочисто в присутності державної посадової особи (нотаріуса); заповіт, відданий опечатаним на зберігання нотаріусу в присутності свідків тощо. При спадкуванні за законом встановлюються певні черги (розряди, парантели) спадкоємців, причому за наявності спадкоємців більш близької до спадкоємця черги інші спадкоємці до спадкування не залучаються.

Уніфікація права ЄС. В контексті формування якісно нового рівня інтеграції в правовій сфері прискіпливу увагу всього світу привертають процеси уніфікації приватноправових систем, які спостерігаються в Західній Європі з 80-х років минулого століття. Офіційний початок цього панєвропейського процесу пов'язують зі створенням ще в 1982 році Комісії з питань Європейського договірного права (Comission on European Contract Law), яку очолив відомий професор Оле Ландо (Ole Lando). Основне завдання цієї комісії полягало в створенні Принципів європейського договірного права (Principle of European Contract Kaw - PECL), які повинні були містити загальні для різних правових систем держав Європейського Союзу норми і принципи, що опосередковують договірні відносини. Робота Комісії продовжувалась досить довго, і в 1995 році була опублікована перша частина Принципів європейського договірного права,159 відповідно в 1999 і 2003 роках видані друга і третя частина цієї праці160.

Кінець 80-х років XX ст. характеризується першими кроками Європейського Союзу у запровадженні концепції систематизації приватного права Європейського Союзу у формі його поетапної кодифікації для створення Європейського кодексу приватного права (European Code of Private Law).

Європейський парламент в резолюції від 26 травня 1989 року (OJ С 158 (28.6.1989) і повторно в резолюції від 6 травня 1994 року (OJ С 205 (25.7.1994)) закликав юридичне академічне співтовариство до створення Європейського кодексу приватного права (European Code of Private Law). На основі парламентських резолюцій Міністерство юстиції Голландії провело в 1997 році в Гаазі конференцію під лозунгом "До Цивільного кодексу". На конференції переважаюча більшість європейських юристів висловилась на користь ідеї формування пан'європейської кодифікації приватного права. Булла створена спеціальна група з Європейського цивільного кодексу (The Study Group on a European Civil Code), яку очолив відомий голанський вчений Крістіан вон Бар (Christian von Ваг). До групи ввійшли вчені країн-учасниць ЄС, на неї покладалось завдання провести порівняльне юридичне дослідження в сфері приватного права різних правових систем країн-учасниць. Метою діяльності цієї групи є визначення, як існуючі положення приватного права в різних правових системах країн-учасниць можуть бути сформульовані в поняттях окремих правових принципів. Завданням такого дослідження повинно стати напрацювання кодифікованого переліку Принципів європейського права для зобов'язального права та основних аспектів права власності. Академічне дослідження для кодифікації європейського приватного права надасть можливість створити доступний і повністю анотований перелік принципів приватного права з коріннями в різних правових сім'ях сучасної Європи. Сам текст проекту повинен стати безпрецедентним правовим ресурсом в порівняльному правознавстві для практикуючих юристів в сфері європейського приватного права161.

Діяльність ЄС в сфері кодифікації приватного права цими дослідженнями не обмежується. Останньою ініціативою є створення в 2004 році Об'єднаної мережі з Європейського приватного права (Joint Network on European Private Law), до якої ввійшли відомі вчені, в тому числі і з групи щодо Європейського цивільного кодексу та Європейської дослідницької групи чинного приватного права ЄС (European Research Group on Existing EC Praivate Law (Acquis Group). Результатом їх роботи стала розробка в 2008 році проекту Загальної системи підходів (Draft Common Frame of Reference - DCFR)163.

Схожі статті




Цивільне право - Майданик P. A. - Спадкове право

Предыдущая | Следующая