Цивільне право - Майданик P. A. - Релігійно-філософські і соціальні засади індуського права

Релігійно-філософські і соціальні засади індуського права

Одним із видів релігійних правових систем є індуське право, під яким розуміється право громад, що проживають і Індії, Пакистані, Бірмі, Сінгапурі, Малайзії, а також в державах на східному узбережжі Африки, переважно в Танзанії, Уганді і Кенії, члени яких сповідують індуїзм.

Індуське право вважається "живим правом", яке протягом всієї своєї історії демонструє можливість і здатність гнучкого пристосування до змін суспільного життя завдяки його зв'язку з усталеними соціальними інститутами, що зумовлені вченням про індуїзм, на яких базується індійське суспільство.

Індуїзм є симбіозом філософських, релігійних і соціальних вчень.

Своєрідність філософських засад індуського права полягає в тому, що воно формувалося не під впливом інших правових систем і становить собою складну систему релігійних, моральних, філософських і правових поглядів.

Філософською основою індуїзму є вчення про перевтілення душі і віра в циклічність існування всесвіту за низхідною лінією. Людина своїми доброчинними діями отримує можливість народитися знову членом більш високої касти, навіть, можливо, звільнення її душі від круговерті життя і смерті через перетворення її в частину божественного світу.

Індуїзм визначає різноманітні соціальні норми і цінності, сукупність яких формує спосіб життя індусів, їх світогляд, громадський порядок, соціальну організацію, засновану на кастовій системі.

Індуїзм вирізняє свобода вірування, поєднана з вимогою свято вірити і дотримуватися системи цінностей і принципів цього віровчення (прийняття авторитету вед, визнання особливої ролі брахманів у керівництві духовним життям, виконання найважливіших ритуалів, визнання кастової системи, високий ступінь терпимості до іновірців та інакомислення).

Індуїзм надає кожній дії людини духовного смислу і безпосередньо пов'язує шлях до досконалого суспільного устрою з моральним удосконаленням природи і духу самої людини.

Індуське право сприйняло як філософську основу вчення індуїзму, яке стало основою для правового регулювання як публічного, так і приватного життя індусів.

Соціальну основу індуїзму та індуського права становить кастова система, яка передбачає поділ людських спільнот на окремі соціальні прошарки - касти, що являли собою замкнуту групу людей, які займають суворо визначене місце в суспільстві і мають специфічне заняття або професію і відповідно володіють особливою специфічною самосвідомістю, звичаями і ритуалами.

Традиційно виділяються чотири касти: брахмани (священнослужителі), кшатрії (воїни), шудри (ремісники), вайш'ї (торговці), кожна з яких складається з підкаст, загальна кількість яких становить біля 3000 видів.

З точки зору індусів, поділ на касти існує об'єктивно, тому немає сенсу скаржитися на своє становище в суспільстві. Кастова система дає можливість підтримувати стабільність і єдність індійського суспільства, оскільки сприяє інтегруванню в нього різних етнічних, расових і релігійних груп на правах певних колективів, не змінюючи внутрішніх особливостей релігійного культу цих спільнот.

Кожна каста мала свої правила, які визначали правовий, релігійний і моральний статус індусів залежно від належності до відповідної касти. Перехід з однієї касти в іншу був можливий, заборонялися шлюби між представниками різних каст.

Світогляд індусів визначає інші акценти в значущості і цінності людського життя - основного права людини. Якщо в західній традиції право на життя є визначальним, то ідея карми, зміщуючи звичну для європейців межу між життям і смертю, визнає вищою цінністю не життя людини, яка є лише епізодом в ланцюгу перероджень, а духовні можливості індивіда, які дають можливість йому досягнути вершин духовної свободи і вийти за межі земного життя.

Схожі статті




Цивільне право - Майданик P. A. - Релігійно-філософські і соціальні засади індуського права

Предыдущая | Следующая