Загальна психологія - Скрипченко О. В. - 15.6. Формування характеру в дитинстві

Основну роль у формуванні та розвитку характеру дитини відіграє її спілкування з усіма навколо. У властивих для дитини вчинках і формах поведінки вона насамперед наслідує близьких дорослих людей і через емоційне підкріплення засвоює форми їхньої поведінки.

Найсприятливішим періодом життя для становлення характеру вважається вік від 2-3 до 9-10 років, коли діти багато і часто спілкуються, як з дорослими, так і з ровесниками, та відкриті для сторонніх впливів, і з готовністю їх приймають, наслідуючи всіх і в усьому. Дорослі люди в цей час, маючи необмежену довіру у дитини, можуть впливати на неї словом, вчинком та дією, що створює сприятливі умови для підкріплення необхідних форм поведінки.

Стиль спілкування дорослих один з одним на очах у дитини, спосіб спілкування з нею самою дуже важливі для становлення характеру. Особливо це стосується спілкування батьків з дитиною і передусім мами. Те, як діють батьки щодо дитини, через багато років стає способом встановлення нею стосунків зі своїми дітьми.

Першими у дитини закладаються такі риси, як доброта, комунікабельність, емпатійність, а також протилежні: егоїстичність, сухість, байдужість до людей.

Важливе значення для формування характеру має трудова діяльність. В ній закладається працелюбство, акуратність, добросовісність, відповідальність, наполегливість.

Формування якостей характеру в дошкільному віці відбувається у грі та доступних видах домашньої праці. Великий вплив на їхній розвиток має адекватна віку та потребам дитини стимуляція з боку дорослих. В характері дитини цього віку зберігаються і закріплюються в основному такі риси, які постійно отримують схвалення.

В початкових класах школи формуються риси характеру, що виявляються у стосунках з людьми. Цьому сприяє розширення сфери спілкування дитини за рахунок нових шкільних друзів та дорослих-вчителів. Риси, набуті дитиною вдома і підкріплені школою, зазвичай зберігаються протягом всього подальшого життя. Якщо ж набуті вдома форми поведінки не отримують схвалення у ровесників, вчителів та інших дорослих, тоді починається поступова перебудова, що не завжди має позитивний результат. Найчастіше риси характеру змінюються частково і є компромісом між тим, до чого привчили дитину вдома, і тим, що від неї вимагає школа.

В підлітковому віці активно розвиваються і закріплюються вольові риси характеру, а в ранній юності закладаються базові моральні та світоглядні настанови.

На кінець школи характер людини вважається в основному сформованим, і те, що відбувається з ним у подальшому, майже ніколи не змінює характеру людини до невпізнання.

Контрольні запитання та завдання

1. Дайте визначення характеру.

2. Які провідні риси характеру?

3. Що таке акцентуйовані риси характеру?

4. Опишіть природу та вияви характеру.

5. Назвіть основні етапи формування характеру.

Література

1. Абраменко В. І. Особенности интеллектуальных качеств в структуре характера // Вопр. психологии. - 1970. - № 4. - С. 87-94.

2. Абраменко В. И. Психология характера школьника Подросткового Возраста. - К.: Пед. ин-т, 1974. - С. 139-153.

3. Бодалев A. A. Об изучении характера человека // Вестн. Моск. унта. Сер. 14. Психология, 1986. - № 1. - С. 41-50.

4. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.: Просвещение, 1968. - С. 123-142,272-296,365-380.

5. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. - К.: Довіра, 1992. - С. 40-60.

6. Валлон А. Истоки характера у детей. Ч. III. Самосознание // Вопр. психологии. - 1990. - № 5. - С. 129-140; № 6. - С. 121-133.

7. Вейнингер О. Пол и характер: Пер. с нем. - М.: Терра, 1992.

8. Гиппенрейтер Ю. Б. Понятие личности в трудах А. Н. Леонтьева и проблема исследования характера // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 14. Психология. - 1983. - № 4. - С. 7-22.

9. Зуев-Инсаров ДМ. Почерк и личность. Способ определения характера по почерку. - К.: Перлит продакшн, ЛТД, 1992.

10. Концепція національного виховання // Рідна школа. - 1995. - № 6.

11. Кречмер Э. Строение тела и характер. - М.: Педагогика-Пресс, 1995.

12. Крутецкий В. А. Проблема характера в советской психологии // Психологическая наука в СССР. - М.: Изд-во Акад. пед. наук РСФСР, 1960.-Т. 2.

13. Левитов Н. Д. Психология характера. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Просвещение, 1969.

14. Леонгард К. Акцентуированные личности. - Ростов н/Дону: Феникс, 2000.

15. Личко А. Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. -2-е изд., перераб. и доп. - Л.: Медицина, 1983.

16. Норакидзе В. Г. Методы исследования характера. - Тбилиси: Мец-ниереба, 1989.

17. Обсуждаем проблему личности и характера // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 14. Психология. - 1985. - № 4. - С. 60-66.

18. Основи національного виховання. Концептуальні положення / В. Г. Кузь, Ю. Д. Руденко, 3.0. Сергійчик та ін. - К.: ІВЦ "Київ", 1993.

19. Продолжаем обсуждение проблемы "личность и характер" // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 14. Психология. - 1986. - № 1. - С. 36-50.

20. Психологическая наука в СССР: В 3 т. / Под ред. Б. Г. Ананьева. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1962. - Т. 2. - С. 47-69.

21. Психология и психоанализ характера: Хрестоматия по психологии и типологии характера / Ред.-сост. Д. Я. Райгородский. - Самара: Бахрах, 1997.

22. Роменець В. А. Історія психології XIX - початку XX століття. - К.: Вища шк., 1995.

23. Рувинский Л. И., Хохлов СИ. Как воспитывать волю и характер. - М.: Просвещение, 1986.

24. Симонов П. В., Ершов П. М. Темперамент. Характер. Личность. - М.: Наука, 1984.

25. Страхов И. В. Психология характера. - Саратов: Изд-во Сарат. пед. ин-та, 1970.

26. Українська душа / Відп. ред. В. Храмова. - К.: Фенікс, 1992. - 128 с.

27. Ушинский К. Д. Человек как предмет воспитания // Собрание сочинений. - М., 1950. - Т. 9.

28. Юнг К. Г. Проблемы души нашего времени: Пер. с нем. - М.: Про-гресс-Универс, 1996.

Схожі статті




Загальна психологія - Скрипченко О. В. - 15.6. Формування характеру в дитинстві

Предыдущая | Следующая