Вступ до права Європейського Союзу - Кернз В. - Деякі приклади зловживань

Стаття 86 визначає певні приклади зловживань:

А) пряме чи опосередковане нав'язування несправедливих цін купівлі чи пролажу та нав'язування інших несправедливих умов торгівлі;

Б) обмеження виробництва, ринків і технічного розвитку на шкоду потреб споживача;

В) встановлення неоднакових умов при укладанні рівноцінних угод з іншими торговельними партнерами, що ставить їх у конкурентно невигідну

Позицію;

Г) обумовлений укладання контрактів прийняттям іншими партнерами додаткових зобов'язань, які за своїм характером чи відповідно до торговельної

Практики не мають відношення до предмета таких контрактів.

Цей перелік не є остаточним та вичерпним і лише визначається за допомогою наведення прикладів. Прецедентне право доповнило цей перелік, внаслідок чого той розширився завдяки конкретним прикладам. Зазвичай зловживання класифікуються за двома категоріями, а саме як експлуатаційні й антиконкурентні. Якщо перші встановлюють несправедливі умови для споживача, то другі спрямовані на запобігання та зменшення можливостей інших підприємств, які конкурують з фірмою, що займає домінуюче становище. Однак ця класифікація не зовсім задовільна, оскільки є зловживання, які можна віднести до обох категорій.

1. Несправедлива цінова політика

Вона може виявлятись у вигляді кількох варіантів. Насамперед фірми можуть застосовувати грабіжницькі цінові стратегії. Такий напрям політики полягає в тому, що підприємства використовують свої значні фінансові резерви для штучного утримання ціни на ненормально низькому рівні з метою, по-перше, усунути з певного ринку більш слабких конкурентів або завадити їхній діяльності, по-друге, відновити звичайний, якщо не підвищений, рівень цін. Як виявилось у справі AKZ0, це суперечить ст. 86 Договору. Компанія, про яку йшлося в цій справі, займала домінуюче становище на ринку пероксиду бензолу. З метою усунення невеликого британського підприємця-конкурента з ринку органічних перекисів, AKZO знизила ціни й утримувала їх на такому рівні протягом тривалого часу. Суд визнав позов Комісії проти цієї фірми, але зменшив штраф, накладений Комісією.

Підвищені ціни також можуть бути предметом оскарження відповідно до ст. 86. У цьому випадку мова йде про фірми, що використовують несправедливі переваги свого монопольного становища для встановлення певного рівня цін, і споживачам нічого не залишається, як тільки платити. Щодо самого поняття підвищених цін, Суд постановив, що ними є ціни, які встановлюються без будь-якого зв'язку з реальною економічною вартістю відповідної продукції.

Дискримінаційне ціноутворення також забороняється ст. 86. Так, у справі United Brands компанію, причетну до справи, було звинувачено в цьому порушенні через те, що вона встановлювала неоднакові ціни в різних державах - членах Співтовариства. У справі British Telecom Комісія зазначила, що практика встановлення різних цін на послуги зв'язку залежно від того, чи надходить повідомлення від абонента на території даної країни або від абонента, який перебуває на території іншої країни Співтовариства, суперечить ст. 86.

2. Відмова у постачанні

Фірми, що займають домінуюче становище, мають можливість усувати конкуренцію за допомогою своїх переваг шляхом відмови від постачання товарів чи послуг або постачанням їх на недоречних умовах. Виявляється, що Суд недвозначно покладає тягар доказування на відповідну фірму: якщо вона причетна до впровадження такої практики, то повинна довести, що ця практика може бути виправдана об'єктивними підставами; якщо цього не відбувається, така діяльність розглядається як порушення ст. 86. Так, у спорі Commercial Solvents Суд постановив, що дії корпорації, звинуваченої у відмові забезпечити наявного споживача сировиною, є частиною стратегії, спрямованої на усунення цього підприємства з ринку, і тому вважаються порушенням ст. 86.

Схожі статті




Вступ до права Європейського Союзу - Кернз В. - Деякі приклади зловживань

Предыдущая | Следующая