Вступ до права Європейського Союзу - Кернз В. - 16.3. Розширення інтеграції

ДЄС запровадив положення не тільки відносно поглиблення інтеграції. Наважившись на введення положень про спільну зовнішню політику і політику безпеки (ст. J--J. l І), співробітництво в таких сферах, як охорона порядку та правосуддя у кримінальних справах (ст. К-К.9). спільну культурну політику (Розділ IX ДЗЄС) та спільну охорону здоров'я (Розділ X ДЗЄС), Європейський Союз пішов настільки далеко, наскільки до цього часу не заходив у жодному з документів Співтовариства. Навіть незважаючи на те, що відповідні положення більше наголошують на координації зусиль та співробітництві, ніж на гармонізації, майже не виникає сумнівів, що основна мета полягає в розбудові досягнень, що будуть реалізовані па основі цих положень задля якомога більшого зближення цих сфер.

Мета введення цих напрямів політики до робочої сфери Співтовариства чітко полягала в тому, щоб показати, що європейська інтеграція не повинна обмежуватись лише економікою, вона може також охоплювати інші сфери, настільки ж вирішальні для діяльності суспільства. Будемо сподіватись, що в результаті громадськість оцінюватиме діяльність Співтовариства більш доброзичливо, ніж це іноді відбувалося.

Основною проблемою цього підходу є негативне ставлення громадськості до спроб віднести вищезгадані сфери під централізований контроль інституцій Європейського Союзу. Координація зусиль та співробітництво зазвичай оцінюються більш врівноважено, ніж жорстка гармонізація та централізація. Зрештою, саме це сприяло тому, що поняття субсидіарності зайняло таке помітне місце в системі ДЄС. Тому бажано було б зосередитись на прийнятті таких доцільних і ефективних процедур узгодження зусиль і співробітництва в цих сферах, ніж дивитись на положення ДЄС як на шлях до гармонізації.

Розглядаючи питання щодо необхідності віднесення до діяльності Європейського Союзу інших сфер, можна сміливо відповісти стверджувально з врахуванням застережень, зроблених у попередньому абзаці. Такі сфери, як попередження, розслідування та викриття злочинів; адміністративні процедури, наприклад, міське та сільське планування; державна політика щодо забезпечення житлом та соціальний захист дістали б значну користь від співробітництва та координації зусиль, оскільки загальний зміст таких намагань сприяв би підвищенню стандартів у цих сферах, на відміну від процесу гармонізації, який має тенденцію до погіршення відповідних стандартів.

16.4. Збільшення кількості членів

Одним із головних викликів Співтовариству в майбутньому буде питання збільшення кількості його членів. Очікується, що перша хвиля приєднання нових членів буде складатися з країн, заявки яких були подані вже досить давно, а саме Мальти, Кіпру і, можливо, Туреччини. Друга хвиля, без сумніву, охопить країни Східної Європи, економіки яких перебувають на достатньо розвинутому рівні порівняно з іншими країнами колишнього Східного блоку: Угорщину, Польщу, Чеську Республіку і Словаччину. Не виключається також і подальше розширення, але на час написання цієї книги воно є малоймовірним.

Очевидно, що невеликі країни, такі як Мальта і Кіпр, будуть прийняті без надмірних складнощів. Водночас членство в Європейському Союзі Туреччини та країн колишнього Східного блоку ставить низку важливих питань щодо майбутнього напряму діяльності Співтовариства. Це стає дуже актуальним, особливо у світлі стимулу до процесу поглиблення, що обговорювався вище на с. 328.

У розд. 10 було описано механізм введення єдиної валюти, закріплений у ДЄС. Досягти відповідних критеріїв економічної конвергенції буде важко навіть дійсним державам-членам, майже всі з яких вважаються промислово розвинутими державами з досить непоганим рівнем життя і соціального захисту. На час написання книги навіть Німеччина не виконала повністю своїх зобов'язань щодо відповідності даним критеріям. Політики Європейського Союзу все ще не надали пояснень щодо того, як саме країнам-кандидатам вдасться відповідати цим вимогам без належних соціальних витрат.

Стосовно цього питання можна стверджувати, що існує прецедент, коли країна колишнього Східного блоку була втягнута в найглибші процеси інтеграції. Мова йде про Східну Німеччину. Однак щодо цього слід зробити два слушних зауваження. По-перше, буде несправедливим твердження, що колишня Німецька Демократична Республіка остаточно інтегрована до ринку Європейського Союзу. По-друге, прогрес, який було досягнуто в цьому відношенні, став можливим лише завдяки значним субсидіям, що надавалися "Новим Німецьким Землям" (Neue Bundesldnder) боннським урядом. Така допомога оцінюється приблизно в 170 млрд. німецьких марок на рік починаючи з 1991 р. Чи готові платники податків Євросоюзу витрачати подібні суми на полегшення інтеграції в Європейський Союз Польщі? Позитивна відповідь на це питання є надто сумнівною.

Незважаючи на це, розширення Європейського Союзу за рахунок якомога більшої кількості країн Європейського континенту є перспективою, яку потрібно гаряче вітати. Можливо, дещо перебільшений характер труднощів, описаних у попередньому абзаці, приведе до значного переосмислення майбутнього напряму та контурів Співтовариства. Це, у свою чергу, могло б сприяти появі більш реалістичного підходу щодо економічної та соціальної інтеграції, а також прискорити створення багатошвидкісної Європи. Це питання розглянуто в наступному розділі.

Схожі статті




Вступ до права Європейського Союзу - Кернз В. - 16.3. Розширення інтеграції

Предыдущая | Следующая