Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Реформація і селянська війна в Німеччині

Реформацією називають рух за перебудову християнської церкви. Наприкінці XV - на початку XVI ст. незадоволення римськими папами було загальним. Сучасників вражало лицемірство вищих сановників церкви, котрі проповідували невибагливість та утримання від світських насолод, а самі жили в розкоші, жадібно нагромаджуючи величезні багатства, значну частку яких становив продаж індульгенцій - спеціальних папських грамот, свідоцтв про відпущення як вчинених, так і не вчинених ще гріхів, які видавалися за гроші або за особливі заслуги перед католицькою церквою. Світська влада обурювалася постійними політичними інтригами пап і кардиналів, їхнім втручанням у внутрішні справи європейських держав.

Поряд із критикою католицького кліру здійснювалися й окремі спроби позбутися впливу Риму і створити національні церкви. Найбільшого успіху на цьому шляху досягли французи. Ще у 1438 р. Карл VII домігся значної незалежності французької католицької церкви, відмовившись сплачувати палі щорічний податок - анати. Сторіччя потому Рим повернув своє право, зате французький король віднині самостійно міг призначати єпископів. Інша ситуація склалася в Німеччині, де політична роздрібненість не дозволила створити єдину національну церкву, тому країна найбільше страждала від папського свавілля.

Реформація як рух за перебудову католицької церкви і перегляд його фундаментальних догматів була підготовлена ще задовго до початку XVI ст. Наприклад, на Констанському і Базельському соборах XV ст. деякі церковні ієрархи пропонували здійснити окремі перетворення в католицькій церкві. Англійський теолог Джон Уікліф (1320-1384) виступав за реформу католицької церкви, незалежність англійської церкви від папської влади, секуляризацію церковного майна, критикував культ святих і продаж індульгенцій, засуджував непомірну жадобу пап та кардиналів, переклав Біблію англійською мовою. Реформаційні ідеї висували також Ян Гус та діячі Відродження.

1517 р. був початком Реформації: Мартін Лютер, професор богослов'я університету в м. Віттенберзі, вивісив на дверях місцевої церкви звернення до вчених і духівництва - "95 тез". Він рішуче засудив торгівлю індульгенціями, що спричинило невдоволення Папи Римського. Через деякий час Лютер заявив, що церква може існувати і без Папи, та запропонував більше не надсилати грошей у Рим. Останнє особливо роздратувало Палу, тому він відлучив Лютера від церкви. У відповідь ініціатор Реформації назвав Палу єретиком і публічно спалив один із примірників папської грамоти.

Мартін Лютер (1483-1546) - теолог і громадський діяч епохи Реформації, засновник німецького протестантизму. Навчався в Ерфуртському університеті, де у 1505 р. отримав ступінь магістра "вільних мистецтв" і планував продовжити навчання з юриспруденції. Проте з глибоких релігійних переконань став монахом-августинцем і завдяки винятковим розумовим здібностям був посвячений у сан священика. У1512р. отримав ступінь доктора богослов'я і посаду професора біблеїстики в університеті Віттенберга. Внутрішні пошуки спасіння та вивчення Біблії й середньовічних німецьких містиків привели його до розриву з католицькою доктриною виправдання через "добрі справи" й утвердження "особистої віри" як єдиного і достатнього засобу отримання божественної благодаті (ідея "виправдання вірою"). У1617р. Лютер оприлюднив 95 тез, які об'єднали різні стани Німеччини і стали початком Реформації як релігійного і суспільно-політичного явища. З 1520р. Лютер перетворився на центральну фігуру антицерковної опозиції й розробляє радикальні релігійні ідеї, які утворюють основу для розвитку протестантизму. З виникненням суперечностей усередині реформаційного руху та активізацією селянських виступів Лютер зайняв відверто консервативні позиції, вимагаючи покарання селян -"розбійників", нетерпимо виступав проти інших реформаторів (наприклад У. Цвінглі), відмовився від своїх попередніх поглядів про можливість вільного тлумачення мирянами Біблії тощо.

1519 р. німецьким імператором було обрано іспанського короля з династії Габсбургів - Карла V. Цей володар вороже ставився до Реформації і підтримував Палу в боротьбі проти Лютера. 1521 р. у м. Вормсі було скликано з'їзд німецьких князів, представників рицарства і міст, які вимагали від Лютера зректися своїх поглядів, але він відповів: "На цьому стою і не можу інакше!" Карл V видав указ, яким поставив його поза законом. Врятував реформатора саксонський курфюрст, який заховав його у своєму замку.

Завдяки підтримці широких верств німецького народу ідеї Реформації швидко поширювалися. Багаті городяни вимагали "дешевої церкви". Князі сподівалися очолити її у своїх князівствах. Рицарі виступали за насильне захоплення церковних земель і багатств. Селяни і міські бідняки не тільки підтримували Реформацію, а й прагнули позбутися феодального гноблення.

Розпочалася народна Реформація, що привела до Селянської війни в Німеччині (1524-1526).

Поширення загальнонародного протестантського руху (тобто такого, що підтримував Реформацію) супроводжувалося захопленням церковних земель, закриттям монастирів і вигнанням ченців. Навіть Лютер злякався і закликав народ до покори владі. Проте його осудив інший священик - То мас Мюнцер, який заявив: "Якщо послідовники Лютера обмежаться лише звинуваченням священиків і ченців, то їм не слід було розпочинати боротьбу за свободу". Він закликав знищити феодальні порядки, передати владу народу, встановити рівність і справедливість. Мюнцер очолив Реформацію в Німеччині.

Томас Мюнцер (бл. 1490-1525) - німецький теолог, ідеолог німецької народної Реформації, керівник Селянської війни в Німеччині 1524-1525рр. З початку своєї священицької діяльності критично ставився до католицької церкви і приєднався до прибічників Лютера. 31520р. він розірвав з поміркованою позицією останнього і зблизився з революційними селянами та міським плебсом, розробляючи їхню ідеологію в релігійно-містичній формі. Великий вплив на Мюнцера мали ідеї чеських таборитів як "ревнителів справи Бога" у поваленні світового зла. Мюнцер закликав до перетворення земного світу в загальних інтересах, що відповідає загальному Божому задуму. Він виступав проти церковної ортодоксії, протиставляючи їй безпосередню "віру серця": щоб оволодіти справжньою істиною, людина має відмовитися від гріховної сутності, відчути в собі дух Христа і так дійти до вищої божественної мудрості. Тим самим вищим критерієм для людини є Святий Дух, який діє в людській душі і є джерелом істини.

Озброєний виступ селян розпочався у Шварцвальді 1524 р. Воєнні дії розгорнулися майже на всій території Німеччини. Повстанці об'єднувалися в загони, громили замки і монастирі, знищували списки феодальних повинностей. Керівники селянських загонів прийняли програму Мюнцера - ліквідацію кріпосного права, обрання священиків, зменшення феодальних повинностей. Під час однієї з битв Мюнцер потрапив у полон і після жорстоких тортур за наказом князів його було страчено. Німецькі феодали поступово перехопили воєнну ініціативу. Повстання було придушено спочатку у Франконії, а потім у Швабії.

Причинами поразки Селянської війни були відсутність єдності дій і спільного керівництва, перехід міських багатіїв і Лютера на бік феодалів, погане знання воєнної справи, слабка дисципліна в повстанських загонах, нездатність німецької буржуазії очолити повстання.

Значення Селянської війни в Німеччині полягає в тому, що це була перша спроба в Європі революційним шляхом повалити феодальний лад. Унаслідок війни посилилася феодальна залежність та ще на кілька століть усталилася політична роздробленість Німеччини.

Схожі статті




Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Реформація і селянська війна в Німеччині

Предыдущая | Следующая