Українське цивільне право - Заіка Ю. О. - 18.5. Застава

У сучасній банківській практиці застава є пріоритетним способом забезпечення зобов'язання. Під заставою розуміється як безпосередня передача, так і інше виділення боржником певного свого майна кредитору для забезпечення таким чином взятих зобов'язань, гарантування можливості задоволення кредитором своєї вимоги за рахунок цього майна, переважно перед іншими кредиторами.

Спосіб забезпечення виконання зобов'язання шляхом застави за своєю природою має речово-правовий характер, оскільки заставодавець, який порушує зобов'язання, позбавляється права на річ шляхом примусового її вилучення на підставі судового рішення, якщо інше не встановлене договором або законом.

Особа, яка надає майно у заставу, називається заставодавцем. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). При заставі майна заставодавцем може бути як власник майна, так і особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на нього. Особа, яка отримує майно в заставу, називається заставодержателем.

Застава виникає на підставі договору, закону чи рішення суду.

Предметом застави може бути будь-яке майно, окрім того, що за законодавством не може бути відчужене заставодавцем і на яке не може бути звернене стягнення. У заставу можна передавати й очікуване майно, наприклад, майбутній урожай, приплід худоби, плоди та інші прибутки, якщо це передбачене договором.

Законодавець не виключає передачу в заставу і майнових прав за винятком тих, які мають суто особистий характер. Так, не можуть бути передані у заставу права, які є невідчужуваними від особи: право на відшкодування шкоди, право спадкування, аліментні права. Водночас, самі ці права можуть бути забезпечені заставою.

Предметом застави не можуть бути національні, культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності й занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання.

Предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації. Залежно від виду договору застави можуть бути встановлені й обмеження щодо предмета застави. Так, Типовий статут ломбарду визначає, які речі не приймаються від громадян у заставу.

Застава охоплює не лише головну річ, а й приналежності, основні плоди, якщо інше не передбачене законом чи договором.

Якщо річ перебуває у спільній власності, заставити її можна лише за згодою всіх співвласників. Тому бажання чоловіка заставити свою частку однокімнатної квартири без згоди дружини замало. Майно, яке перебуває у спільній частковій власності може бути самостійним предметом застави лише за умови виділення його в натурі.

Договір застави має укладатися у письмовій формі. У договорі слід зазначити: найменування (прізвище, ім'я та по батькові), місцезнаходження (місце проживання) сторін; сутність забезпеченої заставою вимоги, розмір і строк виконання зобов'язання, опис предмета застави, інші умови, на яких наполягають сторони.

Нотаріальне посвідчення договору застави вимагається, якщо предметом застави виступає: нерухоме майно, транспорті засоби, космічні об'єкти.

Договір посвідчується за місцем знаходження нерухомого майна; якщо предметом застави є транспортні засоби чи космічні об'єкти - за місцем їх реєстрації. 8астава нерухомого майна підлягає також державній реєстрацій

У договорі застави визначається сутність, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, та подається опис предмета застави.

Ризик випадкової загибелі чи пошкодження предмета застави несе, як правило, власник заставленого майна. Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його у користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися лише за згодою заставодержателя, якщо інше не передбачене договором. Реалізація предмета застави, на яке звернене стягнення проводиться, за загальним правилом, шляхом його продажу з публічних торгів.

Застава вже заставленого майна допускається, якщо інше не передбачене законом чи договором про заставу. Вимоги заставодержателя, право якого виникло пізніше, задовольняються з вартості предмета застави після повного задоволення вимог попередніх заставодержателів.

Заставодавець зобов'язаний попередити кожного із заставодержателів про всі попередні застави свого майна, про характер і розмір забезпечених заставою зобов'язань.

Застава припиняється:

- припиненням забезпеченого заставою зобов'язання:

- у разі загибелі або втрати майна-застави, якщо заставодатель не замінив предмет застави;

- при примусовій реалізації предмета застави;

- після закінчення терміну дії права, що становить предмет застави;

- набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Види застави.

Залежно від предмета застави вирізняються такі види застави:

O іпотека;

O заклад;

O застава товарів в обороті або переробці;

O застава цінних паперів;

O застава майнових прав.

Іпотека-це нерухомості, що залишається у заставодавця або у третьої особи. Предметом іпотеки може бути як майно, що пов'язане із землею - будівлі, споруди, квартири, багаторічні насадження, структурні підрозділи підприємства або підприємство як цілісний майновий комплекс, так і інше майно, віднесене законодавцем до нерухомого. Застава космічних об'єктів та транспортних засобів, що залишаються у володінні заставодавця, також регулюються нормами розділу "Іпотека".

Слід зазначити, що законодавцю необхідно виробити чіткі критерії поділу майна на рухоме і нерухоме, оскільки при безсистемному віднесенні до категорії нерухомого різних видів майна поняття "нерухоме майно" стає умовним, а це недопустимо у практичному аспекті, оскільки чинне законодавство передбачає різний правовий режим щодо рухомого і нерухомого майна.

.Оскільки особливістю іпотеки є те, що заставлене майно залишається у заставодавця, то заставодержателю надаються додаткові права: перевіряти документально і фактично наявність, стан та умови збереження предмета застави; вимагати від заставодавця вжиття заходів, необхідних для збереження застави.

Заклад - це застава рухомого майна; при цьому предмет застави передається заставодержателю. За угодою сторін річ може бути залишена у володінні заставодавця під замком та опечатана заставодержателем. Такий вид застави називається твердою заставою.

За втрату чи пошкодження предмета застави заставодержатель відповідає у розмірі вартості втраченого майна або у розмірі, на яку зменшилась його вартість.

Застава товарів в обороті або переробці.

Предметом цього виду застави виступає: сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція. Такий вид застави створює для заставодавця певні незручності. Незважаючи на те, що він має право продавати і купувати товари, сировину, матеріали, загальна вартість товару, який в нього знаходиться, не повинна бути меншою від тієї, яка передбачена договором про заставу.

Товари в обороті чи переробці перестають бути предметом застави з моменту їх реалізації, а набуті заставодавцем нові товари стають предметом договору з моменту виникнення у нього права власності на них.

Застава цінних паперів.

Якщо предметом застави виступають цінні папери на пред'явника, то проблем з їх передачею та реалізацією не виникає. Застава векселя чи іншого цінного паперу, який може бути переданий шляхом вчинення передавального запису (індосаменту), здійснюється шляхом індосаменту і вручення заставодержателю індосованого цінного паперу.

Передавальний запис вчиняється на звороті. Заставлені папери за угодою сторін можуть бути передані на збереження у депозит нотаріальної контори або банку.

Застава майнових прав.

Предметом договору застави можуть бути і належні заставодавцю вимоги за зобов'язаннями, де він є кредитором, або вимоги у зобов'язаннях, які виникнуть у майбутньому. У договорі про заставу майнових прав має бути зазначена особа, яка є боржником щодо заставодавця і яку необхідно повідомити про заставу прав.

Сутність застави майнових прав полягає у тому, що при невиконанні боржником зобов'язання до заставодержателя переходять закладені права у тому обсязі, в якому вони належали заставодавцю.

Якщо заставляється право вимоги, яке дійсне протягом певного часу, то воно може витупити предметом застави лише до закінчення строку дії цієї вимоги. Так, якщо заставляється право на оренду, то предметом застави у даному разі виступає право здійснювати оренду протягом строку, який залишився до припинення договору оренди.

18.6. Притримання

Якщо у кредитора перебуває річ, яку належить передати боржникові або особі, зазначеній боржником (наприклад, відповідно до укладеного договору схову, найму, оренди, підряду), але боржник не виконує у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або компенсації кредиторові пов'язаних зі зберіганням речі витрат чи інших збитків, або інших підприємницьких зобов'язань, то кредитор має право утримувати цю річ, поки зобов'язання не буде виконане. Це право зберігається у кредитора і в тому разі, якщо права на цю річ виникли у третьої особи.

Особливість притримання, як виду забезпечення виконання зобов'язання, полягає у тому, що кредитору надане право утримувати річ боржника до виконання останнім зобов'язання, і для реалізації цього права кредитору не потрібно, щоб можливість притримання речі була передбачена договором. Норми щодо притримання речі є диспозитивними, оскільки сторони у договорі можуть передбачити незастосування такого виду забезпечення зобов'язання.

Водночас до кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї.

Схожі статті




Українське цивільне право - Заіка Ю. О. - 18.5. Застава

Предыдущая | Следующая