Українське цивільне право - Ромовська З. В. - Свідоцтва

Статус власника (лат. status - стан, становище) - це система його прав, обов'язків та ризиків.

Статус власника визначається законом, а також іншими соціальними регуляторами суспільних відносин, зокрема, мораллю, договором, статутом юридичної особи, звичаєм, традиціями, нормами канонічного права.

1. Докази права власності

Наявність таких самих речей у власності кількох чи навіть багатьох людей вимагало, щоб кожний хазяїн позначав те, що йому належить. Колективне випасання худоби вимагало, щоб овець, корів "п'ятнували", роблячи різноманітні проколи на вухах або прикріпляючи китички, "пацьорки"182. Коней таврували, роблячи на тілі відповідні знаки. Білоперу птицю мітили різними фарбами. Такі способи засвідчення права власності збереглися й досі.

Земельні ділянки віддавна огороджували, на межі ставили хрести, набивали кілки, садили дерева чи викопували неглибокі рівчаки.

Право власності певної особи на річ може засвідчуватися договором, свідоцтвом, іншими документами, а також рішенням суду.

Договір

Йдеться про письмовий документ, підписаний обома сторонами, з чітким зазначенням предмета та передачі права власності на нього.

Довіреність на розпорядження автомобілем, якою особи часто прикривають договір його купівлі-продажу, не є підставою для переходу права власності до фактичного покупця. Довіритель може у будь-який час скасувати довіреність. Залишиться покупець ні з чим і у разі смерті довірителя.

Свідоцтва

Право власності спадкоємця на річ, якою він заволодів у зв'язку із прийняттям спадщини, може бути підтверджене свідоцтвом про право на спадщину. Згідно зі статтею 1296 ЦК, одержання свідоцтва - це право спадкоємця;

Відсутність свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Свідоцтво видається нотаріусом на ім'я кожного спадкоємця.

Якщо ж до спадщини включено право власності на нерухомість, спадкоємець, відповідно до статті 1297 ЦК, "зобов'язаний" звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину і, відповідно до статті 1299 ЦК, - зареєструвати своє право на спадщину. Отже, у нього є два послідовні процедурні обов'язки: одержати свідоцтво і документ про реєстрацію. Якщо спадкоємець, який прийняв спадщину, не звернеться до нотаріуса, його частка не буде приєднана до частки інших спадкоємців, не буде визнана судом відумерлою. Тобто вона просто "зависне", і така ситуація триватиме до тих пір, поки врешті йому захочеться таке свідоцтво одержати або відповідний державний орган відмовиться мати справу з "власником-невласником".

Якщо спадкоємець одержав свідоцтво про право на спадщину, він стає уже "напівзаконним" власником. Якщо спадкоємець не зареєстрував свого права на нерухомість, він не зможе його відчужити. У разі його смерті спадкоємцям доведеться проводити цю реєстраційну дію двічі: за спадкодавця і за самих себе.

Нерідко одночасно з вимогою про визнання права на спадкування чи з вимогою про надання додаткового строку для прийняття спадщини заінтересовані особи, відповідно до поради адвоката, просять суд зобов'язати нотаріуса видати їм свідоцтво про право на спадщину. Така практика не може бути схвалена, оскільки нотаріус неодмінно виконає рішення суду, яким, наприклад, позивачеві, братові померлого, надано право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.

Спонукати нотаріуса до видачі такого свідоцтва можна хіба що уразі безпідставної відмови від вчинення цієї нотаріальної дії.

Свідоцтво про право власності видається особам, які приватизували квартиру державного житлового фонду.

У разі придбання майна з прилюдних торгів нотаріус видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.

Нотаріус, згідно зі статтею 70 Закону України "Про нотаріат", видає кожному з подружжя або одному із них свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя.

Державний акт на землю

Як зазначено у статті 126 ЗК, право власності на землю посвідчується державним актом, форма якого визначена у Постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельні ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 2 квітня 2002 р. Виготовлення таких актів є компетенцією органів державної виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Траплялися випадки зволікання з виданням державних актів, а також видання таких актів кільком особам на одну і ту саму земельну ділянку.

Товарний чек

Цей документ є безіменним. Він підтверджує факт укладення договору купівлі товару в роздрібній торгівлі, дату придбання та ціну. Товарний чек матиме доказову силу в разі здійснення покупцем свого права на відмову від договору протягом 14-ти днів чи у разі купівлі речі неналежної якості, а також при вирішенні спору щодо належності майна одному з подружжя, якщо річ була придбана до реєстрації шлюбу.

Рішення суду

Рішенням суду може бути визнане право власності особи, яке не визнавалося чи оспорювалося іншими суб'єктами.

Договір, не посвідчений нотаріально, суд може визнати дійсним, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне або часткове його виконання (ч. 2 ст. 220 ЦК). За наявності рішення про задоволення цього позову наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається, проте вимога про реєстрацію права на нерухомість залишається чинною.

Особи, вимагаючи визнання права власності на нерухомість, одночасно просять суд залучити до участі у справі орган БТІ і зобов'язати його провести державну реєстрацію. Такий додаток до основної вимоги не грунтується на законі. У статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" серед документів, які є підставою для державної реєстрацій, названо і рішення суду, що набуло законної сили. Це значить, що обов'язок органу БТІ виконати рішення суду, яким визнано право особи на нерухомість, не потребує судового підкріплення.

Схожі статті




Українське цивільне право - Ромовська З. В. - Свідоцтва

Предыдущая | Следующая