Теорія нотаріального процесу - Фурса С. Я. - 13.2.3. Види протестів векселів

При вчиненні протесту векселя нотаріус має враховувати нормативну базу як національного, так і міжнародного законодавства:

- Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 5 квітня 2001 р. (зі змінами та доповненнями);

- Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 23.02.2006 р. (зі змінами та доповненнями);

- Женевська конвенція 1930року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції та Закон України про приєднання до даної Конвенції;

- Положення про переказний та простий вексель, затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.1937 р.17

- Женевська конвенція 1930року. про врегулювання деяких колізій законів про переказні та прості векселі та Закон України про приєднання до даної Конвенції;

- Женевська конвенція 1930року. про гербовий збір щодо переказних та простих векселів та Закон України про приєднання до даної Конвенції.

Виходячи із визначення протесту векселя як нотаріального провадження, слід вказати на його особливу природу, оскільки опротестований вексель є не тільки нотаріальним актом, а й після його опротестування він стає виконавчим документом, який може бути підставою для виконання передбаченого ним зобов'язання.

При вчиненні даного нотаріального провадження, крім зазначених вище законів та міжнародних актів, нотаріус має керуватися Законом України "Про нотаріат", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, які визначають процедуру нотаріального провадження щодо вчинення протесту векселя.

В гл. 7 розділу П Порядку встановлено, що вчиняються протести векселів про неоплату, неакцепт, недатування акцепту і крім того, протести векселів вчиняються у разі:

А) видачі кількох примірників векселя-протест про непред'явлення примірника векселя, надісланого для акцепту, держателю векселя, протест про неакцепт за другим примірником векселя, протест про неплатіж за другим примірником векселя;

Б) коли з векселя зроблено копію - протест про непередавання оригіналу векселя законному держателю копії векселя;

В) видачі векселя строком у такий-то час від пред'явлення - протест про відмову у проставленні векселедавцем датованої відмітки про пред'явлення йому векселя.

З Уніфікованого вексельного закону про переказні векселі та прості векселі Мельник І. С. виділяє десять видів протестів. Ця думка вченого заслуговує на увагу і може бути доповнена ще двома видами протестів (пункти 2,4 нижче наведеного переліку. - С. Ф.)

1) протест про неоплату векселя (вчиняється як до простого, так і переказного векселя);

2) протест про часткову оплату векселя (ст. 44, 51 Уніфікованого вексельного закону);

3) протест про неакцепт переказного векселя;

4) протест про частковий акцепт векселя (ст. 51 Уніфікованого вексельного закону);

5) протест про недатування акцепту переказних векселів зі строком платежу "у визначений строк від пред'явлення" фіксує відсутність дати на акцептованому векселі, на підставі якої має обраховуватися дата платежу за векселем (ст. 25 Уніфікованого вексельного закону);

6) протест про відмову векселедавця проставити датовану відмітку на простому векселі зі строком платежу "у визначений строк від пред'явлення" також фіксує дату, на підставі якої обраховується дата платежу за векселем - дату пред'явлення векселя для акцепту (статті 25, 78 Уніфікованого вексельного закону);

7) протест про невручення законному векселедержателю примірника переказного векселя, акцептованого примірника цього векселя особою, у якої він знаходиться (ст. 66 Уніфікованого вексельного закону);

8) протест про неодержання векселедержателем акцепту за неакцептованим примірником переказного векселя (ст. 66 Уніфікованого вексельного закону) (перша складова, необхідна для реалізації векселедержателем права на пред'явлення вимоги про оплату векселя регресним боржникам (ст. 66 Уніфікованого вексельного закону);;

9) протест про не можливість одержання векселедержателем платежу за неакцептованими іншими примірниками переказного векселя (друга складова, необхідна для реалізації векселедержателем права на пред'явлення вимоги про оплату векселя регресним боржникам (ст. 66 Уніфікованого вексельного закону);

10) протест про невидачу оригіналу векселя законному держателю копії цього векселя особою, у якої він знаходиться, є підставою для реалізації векселедержателем права на пред'явлення дострокової вимоги про оплату векселя особі, яка вказала такого посередника та особам, які поставили свої підписи після того, як цю вказівку було зроблено (ч. 2 ст. 68 Уніфікованого вексельного закону);

11) протест про неакцепт в порядку посередництва є підставою для реалізації векселедержателем права на пред'явлення дострокової вимоги про оплату векселя особі, яка вказала такого посередника та особам, які поставили свої підписи після того, як цю вказівку було зроблено (ч. 2 ст. 56 Уніфікованого вексельного закону);

12) протест про неоплату у порядку посередництва є підставою для реалізації векселедержателем права на пред'явлення вимоги про оплату векселя особі, яка вказала на векселі посередника на випадок неоплати або того, за рахунок кого вексель був акцептований, а також наступних індосантів (ч. 1, 2 ст. 60 Уніфікованого вексельного закону).

Щодо протесту про неоплату векселя, то його сутність полягає у посвідченні факту відмови або платника переказного векселя, або акцептанта переказного векселя, або векселедавця простого векселя оплатити вексель при настанні строку платежу (ст. 43, ч. 1 ст. 44 Уніфікованого вексельного закону).

Основною особливістю протесту векселя про неоплату (неплатіж) є те, що він вчиняється нотаріусом як щодо простого, так і щодо переказного векселів. Що ж стосується інших видів протесту векселя - неакцепту та недатуванні акцепту, то вони вчиняються лише щодо переказного векселя. Тобто можна умовно виділити таку ознаку протесту векселя про неплатіж, як універсальність - можливість вчинення щодо усіх видів векселя: простого і переказного.

Метою звернення до нотаріуса для вчинення протесту векселя про неплатіж є створення умов для збереження прав зворотних вимог (регресу) до зобов'язаних за векселем осіб - трасанта, індосантів та їхніх гарантів (авалістів). Більш того, значення вчинення протесту векселя про неплатіж полягає в тому, що опротестований вексель з причин неоплати є підставою для вчинення на ньому виконавчого напису нотаріуса.

Даний вид протесту векселя має ознаки, притаманні лише йому та які дозволяють його відрізняти від інших видів. Проте основною особливістю є відсутність оплати, як передумова для звернення до нотаріуса та обов'язкова вимога для вчинення протесту.

Щодо протесту про неакцепт переказного векселя" то його значення полягає у посвідченні факту відмови платника акцептувати переказний вексель (ст. 43, ч. 1 ст. 44 Уніфікованого вексельного закону). У зв'язку з цим потребує тлумачення норма в ст. 44 УВЗ, яка буквально викладена так: "Протест у неакцепті звільняє від пред'явлення для платежу і від протесту у неплатежі". Тобто в даному конкретному випадку можна припускати, що будь-який протест, пов'язаний з неакцептом має призводити до виникнення зобов'язань в інших зобов'язаних за векселем осіб, оскільки в нормі надане широке поняття "протест у неакцепті" . Але дане припущення, на наш погляд" не зовсім правильне, оскільки в даному випадку йдеться про відмову від взяття на себе зобов'язань акцептантом, а не про помилки в його датуванні тощо.

В УВЗ встановлюються різновиди протесту в неакцепті, які пов'язані з недатуванням акцепту, що унеможливлює відрахування строку настання права вимоги до акцептанта. Протест про недатування акцепту переказного векселя зі строком платежу "у визначений строк від пред'явлення" передбачає посвідчення формального факту про те, що поряд з підписом та печаткою акцептанта не стоїть дата здійсненого підпису (ст. 25 УВЗ). Тобто акцептант не відмовився від акцепту, а з тих чи інших причин не поставив дати акцепту.

В даному випадку може йтися про відмову акцептанта переказного векселя проставити дату акцепту або помилку у "заповненні" векселя. Якщо дата не буде поставлена акцептантом при вчиненні протесту, то можна встановлювати недатування акцепту.

Згідно ст. 25 УВЗ акцепт повинен бути датований днем, у який він був вчинений, якщо тільки держатель не вимагатиме, щоб він був датований днем пред'явлення. З цього положення випливає, що навіть в разі позначення дати акцепту в момент підписання векселя, векселедержатель вправі вимагати позначення дати пред'явлення векселя, на що й може бути спрямований самостійний протест.

Щодо протесту про неакцепт та недатування акцепту, то їх вчинення має юридичне значення, оскільки акти про такі протести будуть підставою для регресу або вимоги про встановлення дати про акцепт тощо. Отже, частина протестів не може слугувати підставою для їх примусового виконання державною виконавчою службою, оскільки вони лише уточнюють зобов'язання за векселем. Тому важко однозначно погодитися з положенням ст. 8 Закону України "Про обіг векселів в Україні", що вексель, опротестований нотаріусом у встановленому законом порядку, є виконавчим документом (крім векселя, опротестованого у не-датуванні акцепту).

Схожі статті




Теорія нотаріального процесу - Фурса С. Я. - 13.2.3. Види протестів векселів

Предыдущая | Следующая