Теорія нотаріального процесу - Фурса С. Я. - 11.1. Видача свідоцтва про право на спадщину

РОЗДІЛ 11. ПРОВАДЖЕННЯ З ПОСВІДЧЕННЯ БЕЗСПІРНОГО ПРАВА
11.1. Видача свідоцтва про право на спадщину
11.1.1. Правова природа та значення свідоцтва про право на спадщину

Оформлення спадкових прав осіб здійснюється шляхом видачі їм свідоцтва про право на спадщину. Ця нотаріальна дія має вплив на динаміку спадкових правовідносин, а в окремих випадках свідоцтво про право на спадщину є підставою для реєстрації успадкованого майна і, відповідно, виникнення у спадкоємця права власності на нього. Процедура вчинення даного провадження визначається Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства Юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (далі за текстом - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Видача свідоцтв про право на спадщину є однією із найбільш поширених нотаріальних дій1.

Свідоцтво свідчить (підтверджує, доводить) про наявність в особи, якій воно видано, права на спадщину. Право на спадщину виникає в результаті вчинення особою акта прийняття спадщини і належить їй з моменту відкриття спадщини. "Саме в момент прийняття спадщини настає спадкове наступництво із зворотною силою до часу відкриття спадщини" і "є єдиною сукупністю прав та обов'язків", що переходять до спадкоємця.

Виходячи із розуміння свідоцтва про право на спадщину як "документа, який підтверджує право особи, вказаної у ньому в якості спадкоємця, на вказане в тому самому свідоцтві спадкове майно", "документа, який підтверджує права на певний вид спадкового майна" і "дозволяє повно реалізувати належне спадкоємцю право"6 у випадках успадкування нерухомості, "усуваючи всі невизначеності з приводу належних спадкоємцю прав щодо спадкового майна і має силу їх безспірного доказу", можемо перерахувати його основні ознаки.

Свідоцтво по право на спадщину, з точки зору своєї правової природи і значення є:

- актом державного управління, оскільки видача його віднесена до компетенції органів нотаріату, діяльність яких покладена в основу визнання державою права особи на спадщину;

- документом, тобто з формального боку змістовні характеристики діяльності нотаріуса знаходять відображення в тексті свідоцтва, реквізитні складові якого є гарантією прав осіб, на ім'я яких свідоцтво видається і спадкові права яких ним оформлюються. Свідоцтво про право на спадщину є документом, який існує тільки у визначеній законом формі. Форми свідоцтв про право на спадщину визначені додатком № 25 (форми 1-17) до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 32 53/58;

- засобом охорони цивільних прав осіб, за допомогою якого встановлюються часові межі спадкового процесу (фіксується суб'єктний склад осіб, які беруть участь у спадкуванні, та часток їх участі у спадкуванні, не допускається відчуження успадкованого майна до закінчення строку на прийняття спадщини);

- юридичним фактом, оскільки змінює юридичну сторону спадкових правовідносин;

- нотаріальним актом, тобто його посвідченням закінчується відповідне нотаріальне провадження;

- легітимаційним документом, який виконує при цьому презентаційну функцію: свідоцтво є для всіх інших суб'єктів доказом вважати спадкоємцями померлого тільки вказаних у ньому осіб9;

- правовстановлювальним (право підтверджуючим) документом, який офіційно і безспірно підтверджує наявність права власності на майно, що переходить у спадщину"10 - у тих випадках, коли звернення за його видачею є обов'язковим, а трансформація права на спадщину у право власності пов'язується законом з одержанням спадкоємцем свідоцтва і реєстрацією успадкованого майна, у тих випадках, коли спадковий процес завершується видачею свідоцтва;

- правоперетворюючий або правоприпиняючий акт, у тих випадках, коли свідоцтво фіксує відмови від прийняття спадщини, розподіли спадкового майна, зміни черговості у спадкуванні.

У той же час нотаріальне провадження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину являє собою "здійснення нотаріальним органом або уповноваженою посадовою особою основаного на законі визнання державою права особи на певне майно, що перейшло їй у порядку спадкування".

Тут можна говорити про те, що нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину підтверджує наявність у особи таких прав, як:

- право спадкування (легітимність та обгрунтованість участі особи у спадковому процесі в якості спадкоємця, яка є наслідком закликання його до спадкування);

- формальну правильність прийняття спадкоємцем спадщини (спосіб та строки прийняття як форма вираження волі, а змістом виступає акт прийняття спадщини, тобто односторонній правочин);

- право на спадщину (право на спадкове майно (обсягу повноважень, що входять до змісту прав, що перейшли до спадкоємця), а у випадках, коли звернення до органів нотаріату за видачею свідоцтва не є обов'язковим - права власності на успадковану частку спадкового майна).

Схожі статті




Теорія нотаріального процесу - Фурса С. Я. - 11.1. Видача свідоцтва про право на спадщину

Предыдущая | Следующая