Теорія і методика виховання - Омеляненко В. Л. - Розділ 2 МЕТА Й ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

2.1. Сутність людини як об'єкта й суб'єкта виховного процесу

Людина була і залишається неповторним геніальним творінням природи. Земля прикрашена дивним світом флори і фауни. А на вершині цього творіння - Людина. Нас не може не дивувати і не зачаровувати природна досконалість і психологічна загадковість цієї істоти, ім'я якої - Людина. З давніх-давен і до нинішніх часів феномен людини є предметом розгляду і вивчення багатьох наук.

Який же смисл вкладають у поняття "Людина"? Стосовно цього унікального творіння вживають ще кілька дефініцій: "людина", "особистість", "індивідуальність".

Людина - біологічна істота (виду homo sapiens - людина розумна), що характеризується особливими фізіологічними ознаками: прямою ходою, розвиненою черепною коробкою, активними передніми кінцівками тощо. Цим поняттям оперують такі науки, як фізіологія, анатомія, медицина. При цьому треба мати на увазі, що людина є продуктом не лише природного, а й соціального розвитку.

Особистість - це соціальне поняття; це та ж людина, яка характеризується із соціально-психологічного погляду: рівнем розвитку психіки, здатністю до засвоєння соціального досвіду, можливістю спілкування з іншими людьми.

Індивідуальність - це людина, особистість, яка відрізняється сукупністю рис, певних якостей, своєрідністю психіки, поведінки і діяльності, що підкреслюють її самобутність, неповторність, відмінність від інших людей.

Отже, Людина - це єдність біологічного і соціального в їх діалектичному взаємозв'язку. Ці взаємозв'язок, взаємозумовленість у ньому різних чинників досить складні і неоднозначні. Становлення людини, її утвердження в природному і соціальному середовищі є результатом її розвитку. Саме поняття "розвиток" теж складне і неоднозначне. У загальному плані розвиток - це специфічний процес змін, результатом яких є виникнення нового, поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного, накопичення кількісних змін і перехід їх в якісні. Оскільки і сама людина, і процес її розвитку є складними феноменами, виникає необхідність зрозуміти сутність розвитку людини. І в епоху науково-технічних досягнень нинішнього століття слушною залишається думка німецького поета і вченого-природознавця Й. В. Гете (1749-1832): "Головний предмет вивчення людства - людина".

Стосовно людини виділяють три види розвитку - фізичний, психічний і соціальний (рис. 2.1).

види розвитку людини

Фізичний розвиток передбачає ріст організму за рахунок поділу клітин, певні кількісні та якісні зміни на основі біологічних процесів. Психічний розвиток характеризується процесами змін і становлення психіки людини. Соціальний розвиток вирізняється процесом здобуття людиною соціального досвіду (мови, моральних якостей та ін.).

У педагогіці, психології та інших науках про людину вживають також термін "формування". Формування - це процес становлення людини як особистості, який відбувається в результаті розвитку та виховання, і має ознаки досягнення мети, завершеності. Хоча про завершеність цього процесу стосовно людини навряд чи є сенс говорити. Він безкінечний.

Розглядаючи розвиток людини як процес, варто усвідомлювати, що він підпорядкований певною мірою дії рушійної сили, яка є результатом суперечностей між фізичними і соціально-психічними потребами людини та наявним рівнем ЇЇ фізичного, психічного і соціального розвитку (рис. 2.2).

рушійна сила розвитку людини

Завдання педагогів-вихователів (батьків, вихователів у дошкільних, учителів у загальноосвітніх навчально-виховних закладах та ін.) полягає передусім у тому, щоб створювати специфічні ситуації для дії рушійної сили.

На розвиток особистості впливають різноманітні чинники. Серед них насамперед виділяють біологічний і соціальний.

Схожі статті




Теорія і методика виховання - Омеляненко В. Л. - Розділ 2 МЕТА Й ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

Предыдущая | Следующая