Теорія фінансів - Федосов В. М. - Податкові принципи Джозефа Стігліца

В новій парадигмі зазначається, що у сферу асиметричної інформації потрапляють всі учасники економічних відносин. При цьому Дж. Стігліц говорить про складність контролю громадянами дій власного уряду. Податкові органи також не отримують всієї інформації від платників податків, а практика уникнення від оподаткування широко використовується корпораціями. З часів класиків політекономії А. Сміта и Д. Рікардо, всі наступні школи приділяли значну увагу податкам і розробляли податкові принципи, які б відповідали рівню розвитку економіки. Дж. Стігліц як представник нової парадигми розрізняв п' ять, як він зазначив, бажаних принципів організації розумної податкової системи: економічна ефективність, за якої податкова система не повинна заперечувати ефективний розподіл ресурсів; адміністративна простота, податкова система повинна бути простою та відносно недорогою; гнучкість - швидка реакція (в деяких випадках автоматична) на зміну параметрів економічного розвитку; політична відповідальність - податкова система повинна бути побудована таким чином, щоб переконати людей в тому, що вони платять податки для більш повного і точного відображення політичною системою їх побажань; справедливість - податкова система повинна бути справедливою у відповідних підходах до різних індивідуумів - платників податків.

Ці принципи відображають широту впливу податків на розвиток ринкових відносин в сучасній економіці. Оподаткування впливає на загальну рівновагу, на розподіл доходів, формування заощаджень та інвестицій, міру розробки природних ресурсів та охорону навколишнього середовища. Навряд чи існує якась важлива галузь розподілу ресурсів в економіці, підкреслював Дж. Стігліц, яка б так чи інакше не залежала від оподаткування.

Принцип простоти та дешевизни оподаткування практично повторюється у представників усіх шкіл. Дж. Стігліц зазначає, що офіційні адміністративні витрати доповнюються непрямими витратами, які перекладаються на платників (витрати на ведення податкового обліку, плата за консультації і т. п.). В світі, що швидко змінюється, особливого значення набуває гнучкість оподаткування. Щодо принципу політичної відповідальності, необхідно зазначити його дещо пропагандистський характер, а "гарні наміри" політичної системи щодо відображення уподобань платників податків навряд чи досяжні. Принцип справедливості оподаткування відомий із часів меркантилізму. В демократичному суспільстві в умовах соціальної держави він набуває більш широкого змісту. Дж. Стігліц розглядає його з точки зору оптимуму В. Парето. Вільфредо Парето (1848-1923) - італійський економіст та соціолог запропонував свій підхід до визначення принципу загального добробуту. На його думку, головною умовою зростання суспільного добробуту є стан, за якого зростання добробуту одного індивідуума повинно відбуватися без одночасного його погіршення у іншого індивідуума.

Схожі статті




Теорія фінансів - Федосов В. М. - Податкові принципи Джозефа Стігліца

Предыдущая | Следующая