Теорія фінансів - Федосов В. М. - Карл Дітцель про державний борг

Історична школа Німеччини сформувала оригінальну концепцію до теорії державного кредиту. Карл Дітцель (1829-1884) у 1855 р. зазначав у своїй праці "Система державних позик", що народ тим заможніший, а народне господарство тим процвітаюче і прогресуюче, чим більшу частку державних витрат поглинають процентні платежі. На його думку, державний кредит: По-перше, підносить державу на вищу стадію господарського розвитку; По-друге, створює для держави "невичерпний і незмінний фонд", з якого нація щодня і щогодини отримує вигоди; По-третє, за рахунок кредиту ("невичерпного фонду") нація задовольняє свої потреби; По-четверте, державні позики надаються кредиторами з вільних надлишків капіталу, при цьому жодним чином не відволікаються капітальні вкладення в будь-яке підприємництво. Приватний господарський лад не страждає від державного кредиту.

Зазначений підхід до аналізу державного кредиту не був випадковим і визначався такими причинами. Перша - полягала в швидкому зростанні державних боргів у країнах Західної Європи. На початку 60-х років XIX ст. щорічні витрати на виплату процентних платежів і управління державним боргом становили до всієї суми урядових видатків у Франції - 27,9%, Британії - 40,0%, Італії - 36,0%, Австрії - 41,7%. Виникла потреба в дослідженні категорії "державний борг" і в певному значенні у виправданні його зростання. Друга причина полягала в тому, що на зміну класичній концепції використання державного боргу для переміщення капіталів виникала нова капіталотворча теорія - про створення нового капіталу за допомогою державного кредиту.

Як зазначав ще в XIX ст. український економіст М. Алексєєнко (18471917), кращі сили економістів відгукнулися на концепцію К. Дітцеля. На думку А. Вагнера, війни, які вели майже всі країни Західної Європи в XIX ст. за свої територіальні надбання, за ринки збуту і джерела сировини, фінансувалися державними позиками, що сприяло перетворенню матеріальних капіталів країни на нематеріальні. Німецький економіст Лоренц фон Штейн (1815-1890) підійшов до проблеми з погляду капіталотворення. Він доводив, що погашення державного боргу (який, за К. Дітцелем, був зайвим), "дорівнює утворенню нового капіталу із зайнятого" (тобто вкладеного). З погляду марксистської теорії державний кредит є однією із форм руху позичкового капіталу, а процент за кредит - частка позичкового капіталу в додатковій вартості.

Схожі статті




Теорія фінансів - Федосов В. М. - Карл Дітцель про державний борг

Предыдущая | Следующая