Стратегічний менеджмент - Кіндрацька Г. І. - 8.3. Контроль реалізації стратегічного плану

Незаперечним є той факт, що формування стратегії організації сприяє визначенню напряму та способу її руху до цілі, а виконання стратегії створює умови для її досягнення. Однак це не означає, що правильний вибір стратегії та дотримання необхідних умов для її виконання автоматично забезпечать отримання бажаного результату. Основною причиною відхилень є нестабільність середовища організації, виникнення непередбачуваних змін. Все це вимагає створення системи, яка б забезпечила контроль за рухом організації згідно з "заданою траєкторією", а також за тими відхиленнями, які можуть виникнути під час діяльності. Очевидно, що основне завдання контролю полягає не в оцінці правильності здійснення стратегії, а у визначенні того, чи сприятиме реалізація стратегії досягненню бажаних цілей.

Основні етапи системи стратегічного контролю такі.

- Визначення показників, за якими оцінюють реалізацію стратегії. Практично, ці показники безпосередньо пов'язані з цілями, яких треба досягти під час реалізації стратегії.

- Вимірювання та відстеження параметрів контролю. Розрізняють чотири можливі підходи до побудови такої системи на основі ринкових показників функціонування організації (наприклад, ціни на продукцію чи акції, рентабельність інвестованого капіталу): виконання цілей окремими структурними підрозділами; контроль за правильністю виконання визначених процедур і правил здійснення окремих дій; самоконтроль працівників за досягненням результатів з позицій інтересів організації.

- Порівняння реального стану параметрів контролю з бажаним для визначення рівня їхнього виконання. При цьому особливі вимоги висувають до інформації - вона має надходити своєчасно для прийняття необхідних рішень щодо коригування стратегії; містити дані, які б адекватно відображали стан контрольованих процесів; вказувати на час збору інформації.

- Оцінка результату порівняння та прийняття рішення щодо його можливого коригування. Якщо реальний стан параметра контролю дорівнює або кращий від бажаного результату, то коригуючих дій здебільшого не відбувається. Коли ж він нижчий від запланованого, то виявляють причину цього відхилення і коригують як самі цілі, так і засоби їхнього досягнення. Таке коригування проводять за певною схемою: перегляд параметрів контролю щодо відповідності їх встановленим цілям і вибраній стратегії; перегляд цілей у зв'язку з можливими змінами в середовищі організації; зміна стратегії за умови неможливості її реалізації чи недоотримання результатів під час її впровадження; пошук інших причин незадовільної роботи організації та прийняття відповідних заходів (поліпшення системи мотивації, підвищення кваліфікації працівників, удосконалення організації праці тощо).

Таким чином, обрана стратегія та план її здійснення не в змозі врахувати всі проблеми, які можуть виникнути. Доповнення та коригування її є нормальною й необхідною складовою стратегічного менеджменту. Критерієм успішної реалізації стратегії є повне досягнення цілей або їхнє перевиконання.

Контрольні питання одиничного і множинного вибору відповідей

1. Диверсифіковані організації розробляють такі види стратегічних планів:

А) план розвитку організації;

Б) оперативний план;

В) генеральний план організації;

Г) стратегічний план СГЦ;

Г) тактичний план.

2. Вузькопрофільні організації розробляють такі види стратегічних планів:

А) план розвитку організації;

Б) оперативний план;

В) генеральний план організації;

Г) стратегічний план СГЦ;

Г) тактичний план.

3. Організаційну культуру розглядають як систему, що охоплює такі елементи:

А) філософію організації;

Б) пріоритетні цінності;

В) норми поведінки і принципи взаємовідносин;

Г) атмосферу в організації;

Г) порядок проведення певних церемоній.

4. Контроль за реалізацією стратегії проводять з метою:

А) постійного відстежування отриманих результатів реалізації стратегії та порівняння їх з визначеними цілями;

Б) постійного спостереження за реалізацією стратегії;

В) порівняння стратегії з визначеними орієнтирами;

Г) сканування зовнішнього середовища.

5. До основних типів стратегічних змін в організації належать:

А) реінжиніринг;

Б) реінвестування;

В) реструктуризацію;

Г) реконструкцію;

Г) впровадження нововведень.

6. Розрізняють такі рівні можливих змін організації при реалізації стратегії:

А) радикальні зміни;

Б) помірні перетворення;

В) незмінне функціонування;

Г) інтегроване зростання;

Г) диверсифіковане зростання.

7. Зміна організаційної структури відповідно до нової стратегії може привести до:

А) порушення усталених стосунків;

Б) відволікання керівництва від проблем реалізації стратегії;

В) підвищення ефективності виробництва;

Г) досягнення стратегічних цілей;

Г) особистого стресу в працівників.

8. Чинники, що впливають на вибір організаційної структури управління:

А) обрана організацією стратегія;

Б) динамізм зовнішнього середовища;

В) розмір організації та ступінь різноманітності її діяльності;

Г) географічне розміщення організації;

Г) відносини між працівниками і керівниками.

9. Якщо зміни в організації зачепили її місію й організаційну культуру, то відбувається:

А) кардинальна перебудова;

Б) глибоке реформування;

В) помірні перетворення;

Г) звичайні зміни;

Г) реструктуризація.

10. Розрізняють такі типи працівників за сприйняттям стратегічних змін в організації:

А) пасивний прихильник;

Б) прихильник;

В) противник;

Г) небезпечний елемент;

Г) учасник.

Схожі статті




Стратегічний менеджмент - Кіндрацька Г. І. - 8.3. Контроль реалізації стратегічного плану

Предыдущая | Следующая