Соціологія - Герасимчук А. А. - 8.5. Концепція службової кар'єри людини в соціології праці

Як зазначають соціологи, в останні два десятиріччя в літературі і практиці стали відкрито, без лицемірства, говорити про проблеми, зв'язані з кар'єрою людей в сфері матеріальній, духовній і політичній. Мало того, відбувається значна модифікація цих концепцій. За сьогоденними концепціями розвитку кар'єри випливає, що доля працівника залежить від інституції, до якої він належить, і щоб чогось досягти, він повинен максимально вкласти свою енергію і вміння саме в цю інституцію.

Чи така точка зору може заслуговувати на апробацію? Адже людина до цього теж десь працювала і тим часом досягла неабияких успіхів. Чому ми повинні оцінювати їх, виходячи з успіхів чи невдач на останньому місці роботи?

Звичайно, підкреслюють польські соціологи Г. Янушек і Я. Сікора, не можна жити колишніми успіхами як і посипати голову попелом з приводу невдач сьогодні. І перше, і друге, наголошують вони, повинно розглядатись в контексті теперішнього, в єдності.

Кожен працівник повинен сам для себе визначити, чого він хоче і чи є для цього "хоче" моральні, фахові чи правові підстави. Звичайно, як зазначають вчені, така позиція має дещо небезпечний характер, тому що людина з само завищеними оцінками може вимагати значно більше ніж того варті її вміння, знання тощо. Проте такі випадки трапляються відносно рідко: об'єктивний хід розвитку організації і суспільства, як правило, таких людей відсуває на віддалені сфери життєдіяльності людської спільноти, де вони і закінчують свою "кар'єру".

Фази становлення та розвитку кар'єри

Росе А. Вебер, досліджуючи шляхи "становлення" кар'єри в різних сферах суспільного життя, прийшов до висновку, що вона має сім фаз, залежно від віку людини:

І фаза (16-22 роки). Це фаза, коли людина намагається вийти з-під надмірної опіки сім'ї, батьків. Не означає це, звичайно, здійснення якихось радикальних дій з боку хлопця чи дівчини, але саме в цьому віці молоді люди, шануючи батьків намагаються знайти своє місце в житті. Таку можливість дає їм праця, яка є основним чинником матеріальної незалежності від батьків. В 16-22 роки молода людина здебільшого ще не визначилась зі своїм майбутнім. Практично, зазначає Вебер, це роки підготовки до кар'єри.

ІІ фаза (22-29 років). Це роки становлення особистої соціальної зрілості. В цей період людина зав'язує величезну кількість соціально-психологічних стосунків, вдосконалює кваліфікацію, будує свою сім'ю.

III фаза (29-32 роки). Роки пошуку. Спробувавши сили в одній організації, фірмі чи установі, людина може тут залишитись, але може і розчаровуватись, тоді наступає період нових пошуків і змін.

IV фаза (32-39 років). Це фаза стабілізації. Людина вже добре знає, на що вона здатна. Критично оцінивши свої можливості, одні майже залишають пошуки чогось нового, інші ж навпаки, проаналізувавши свої помилки, не доопрацювання в якійсь частині свого життя, з новою силою активізують свою діяльність на шляху до досягнення вершин в науковій чи адміністративній царинах.

V фаза (39 - 43 роки) - це період вичікувань. Для одних-повне припинення пошуків в досягненні чогось кращого в житті. Вони розмірковують відповідно до прислів'я: "Краще синиця в руці, ніж журавель у небі", для інших, амбітних - спроба ще раз спробувати своє щастя на шляху до вершин кар'єри.

Схожі статті




Соціологія - Герасимчук А. А. - 8.5. Концепція службової кар'єри людини в соціології праці

Предыдущая | Следующая