Психологія сексуальності - Діденко С. В. - Психосоціальний розвиток за Е.-Г. Еріксоном

У передпубертатному періоді основними факторами розвитку сексуальності стають самодослідження та взаємодія з однолітками. У цей період активно формуються самоусвідомлення, самооцінка, Я-концепція, Я-образ, що позначаються на поведінці особистості і спілкуванні із представниками протилежної статі.

Біологічні аспекти сексуальності у передпубертатному періоді

У передпубертатному періоді гормональний статус маленьких хлопчиків і дівчаток суттєво не відрізняється. У дитинстві статеві залози функціонують достатньо слабко, основним джерелом тестостерону й естрогенів є наднирни-ки. Унаслідок їх подібності у дітей різної статі продукція гормонів є однаковою. Гіпофіз у цей час ще не впливає на статеву функцію, оскільки він не отримує відповідних сигналів від гіпоталамуса.

Психосексуальний розвиток за 3. Фройдом

Передпубертатному періоду в теорії психосексуального розвитку 3. Фройда відповідає латентний період (табл. 6.1). Однак деякі діти можуть не мати латентного періоду в розвитку своєї сексуальності.

Для латентного періоду (6-12 років) характерне сексуальне затишшя. У цей час нові ерогенні зони не з'явлЯ' ються, а сексуальний інстинкт дрімає, тому по суті він не є стадією психосексуального розвитку.

Завдяки Сублімації (зосередження енергії, афективних потягів на соціальній діяльності або творчості) лібідо дитини спрямовується на не пов'язані із сексуальністю види діяльності: інтелектуальні заняття, спорт, стосунки з однолітками. Латентний період Фройд розглядав як підготовку до дорослішання і не надавав йому важливого значення, попри те що за часом він триває стільки ж, скільки дві попередні стадії разом.

Психосоціальний розвиток за Е.-Г. Еріксоном

У психосоціальній теорії Б.-Г. Бріксона перед пубертатному періоду також відповідає латентна стадія (в-12 років) (табл. 6.2).

На початку латентної стадії дитина, навчаючись у школі, засвоює елементарні культурні норми, підвищується ЇЇ здатність до логічного мислення та самодисципліни, взаємодії з однолітками відповідно до певних правил. Любов дитини до батька протилежної статі і суперництво з батьком своєї статі, за Еріксоном, у цьому віці сублімує та виражається у внутрішньому прагненні до набуття нових навичок та успіху. У дітей розвивається працелюбство: "Я - те, чому навчився".

Небезпека латентної стадії полягає в можливості появи почуття неповноцінності або некомпетентності. Наприклад, якщо дитина сумнівається у власних здібностях чи статусі, це може відбити бажання навчатися далі. Почуття неповноцінності може розвиватися і тоді, коли дитина виявляє, що стать, раса, релігія чи соціально-економічне становище, а не рівень знань та мотивації, визначають її особисту значущість і гідність. Почуття компетентності і працелюбство дитини в цей період сильно залежать від шкільної успішності.

Статева ідентифікація у передпубертатному періоді

У передпубертатному періоді відбувається другий етап статевої ідентифікації - формування стереотипу статево-рольової поведінки.

Статева роль - індивідуальний прояв належності до чоловічої чи жіночої статі в соціальних обставинах.

Індивідуальний стереотип статеворольової поведінки формується в континуумі "маскулінність - фемінність"

(нормативні уявлення про чоловічість і жіночість) на основі психофізіологічних можливостей дитини під впливом групових цінностей мікросоціального середовища. Цей процес має активну і пасивну складові: цілеспрямоване формування дорослими очікуваних якостей, властивих чоловікові або жінці, імітація стандартів маскулінної або фе-мінної поведінки, яку спостерігає дитина.

Упродовж передпубертатного періоду відбуваються інтенсивна соціалізація дитини, встановлення міжособистіс-них стосунків, оволодіння навичками спілкування з однолітками, вдосконалення і диференціювання емоційних реакцій, формування характеру. У таких дітей ще не достатньо розвинена воля, поведінка надто імпульсивна, вони до всього виявляють цікавість, намагаються наслідувати дорослих, довірливі у стосунках. Набуття ними особистісної незалежності не означає втрати контакту з батьками. Навпаки, батьки та їхні стосунки стають об'єктом пильного споглядання і наслідування. Правильна статеворольова поведінка батьків визначає формування адекватної статевої ролі у дитини. За емоційно стриманого, вимогливо-владного ставлення матері і ласкавого, на все згодного батька дівчатка часто виявляють маскулінну, а хлопчики - фемінну поведінку.

У спілкуванні з однолітками, в статеворольових, "сімейних" іграх, які потребують виконання певних ролей, апробується і закріплюється обрана статева роль, яка відображає різні аспекти людських стосунків, зокрема сексуальних. Такі "сімейні" ігри залежно від інформованості дітей можуть відображати широкий діапазон статеворольової поведінки дорослих: від наслідування поведінки батьків до імітації статевого акту. Зі вступом до школи актуалізуються нові зразки для наслідування, підвищується роль спілкування з однолітками. На цьому етапі типовими явищами є виокремлення ровесників за статевими ознаками. Порівняно з відносно однорідним колективом групи дитсадка у початкових класах колектив швидко розпадається на групи хлопчиків і дівчаток, які протиставляються одна одній. Типовим проявом диференціації статевих ролей (груповою відмовою від типових функцій протилежної статі) є ігрова міжгрупова агресія із взаємними обвинуваченнями: "Всі хлопчики - забіяки та хулігани...", "Всі дівчатка - плакси і ябеди...". Завдяки цьому антагонізму (грец. antagonism а - опір, боротьба) підвищуються вимоги до прояву мужності або жіночості, практично повністю виключаються компроміси у виборі статевих ролей.

Схожі статті




Психологія сексуальності - Діденко С. В. - Психосоціальний розвиток за Е.-Г. Еріксоном

Предыдущая | Следующая