Психологія сексуальності - Діденко С. В. - 4.3. Статевий темперамент

Статевий темперамент проявляється індивідуально, відповідно до соціальних умов, моральних настанов, міжособистісних стосунків партнерів. Він не залежить від конституції людини, однак біологічний (вроджений) і поведінковий (набутий) компоненти на ньому позначаються. Набуті якості часто мають вирішальне значення в типології статевої поведінки.

Статевий темперамент (лат. Temperamentum - устрій, узгодженість) - сукупність наявних і резервних функціональних можливостей сексуальної поведінки людини, обумовлена сумарним впливом нервових, ендокринних, психічних імпульсів на статеві центри головного, спинного мозку і статеві органи.

Залежно від особливостей статевого темпераменту розрізняють чоловіків із: високим (сильним, максимальним) статевим темпераментом; середнім; помірним (слабким, мінімальним).

Складнішим є визначення статевого темпераменту жінок, оскільки на початку статевого життя зазвичай вони індиферентно ставляться до сексуальних контактів, а індивідуальні особливості сексуальної активності (надмірна сексуальна активність чи подальше індиферентне ставлення) виявляються у них пізніше. За статевим темпераментом їх також поділяють на жінок із: високим статевим темпераментом (відчувають оргазм завжди, із перших статевих контактів або після короткого періоду пристосування); середнім (відчувають оргазм приблизно в половині випадків); низьким (відчувають оргазм дуже рідко або ніколи його не відчувають). Жінки, які не відчувають оргазму, всеодно можуть отримувати задоволення від статевої близькості, яке є стимулятором їхньої сексуальної активності. У шлюбі такі жінки турботливі, ніжні дружини, нормально вагітніють, є лагідними матерями.

Поєднання статевого темпераменту чоловіка і жінки визначає статевий темперамент подружжя, етапи розвитку якого залежать від регулярного сексуального життя в шлюбі, що охоплює такі періоди:

А) подружня адаптація (психологічна, емоційна, сексуально-соматична);

Б) дітонародження (активне, стабільне, регулярне статеве життя);

В) статева інволюція (згасання сексуальної активності). Цим періодам відповідають етапи розвитку статевого

Темпераменту подружжя: формування; реалізація; зниження. Кожен з етапів характеризується певною інтенсивністю статевого життя, різною частотою і ритмом статевих зносин.

На формування, прояв, стимуляцію, пригнічення статевого темпераменту впливають поведінкові чинники, хворобливі стани, вікова перебудова організму.

Ритм статевої активності є явищем індивідуальним. Для одних осіб хаотичне статеве життя, дуже часті зносини або тривалі перерви можуть спричинювати негативні стани, для інших - така статева поведінка не має негативних наслідків. За вмілого, приємного для обох партнерів спілкування формуються позитивні сексуальнорольові рефлекси - чим більше вони закріплюються, тим активніше виявляється темперамент, гармонійнішим стає статеве життя. На прояв інтимних бажань, вияв симпатій і любовних почуттів впливають настрій, стан здоров'я, наявність почуття міри, тактовність. Особливу роль в інтимному житті партнерів відіграють еротичні символи (вербальні, невербальні), які можуть і стимулювати, і пригнічувати бажання.

Знижують сексуальну збудливість хворобливі стани, хоч деякі можуть підвищувати її. Захворювання, які суттєво впливають на статеву активність у період регулярного статевого життя і дітонародження, поділяють на такі групи:

1) вроджені аномалії (грец. аnomalia - відхилення) статевих органів, які затримують статевий розвиток, негативно впливають на прояви статевого темпераменту, викликають порушення дітородної функції;

2) набуті захворювання, які або призводять до порушення статевої активності, дітородної функції, або знижують статеву активність, особливо в періоди психоемоційного навантаження;

3) інтоксикації (лат. іп - префікс на позначення заперечення і грец. toxikon - отрута), негативна дія яких на статеву систему є різною за механізмом, але подібною за характером порушення сексуальної активності, репродуктивної функції;

4) травматичні ураження, особливо травми головного і спинного мозку, за яких статеві розлади залежать від ступеня та рівня ураження.

Суттєво впливає на статеву активність людини віковий чинник: з роками частота статевих зносин зменшується, а гострота відчуттів втрачається.

Загалом статевий темперамент є основою інтимного благополуччя, однак не самим благополуччям. Важливими умовами досягнення сексуальної гармонії також є фізичне і психічне здоров'я, знання етики, гігієни, культури й мистецтва інтимних стосунків. Обізнаність з питаннями міжособистісних взаємин допомагає адекватно регулювати прояви свого статевого темпераменту.

Схожі статті




Психологія сексуальності - Діденко С. В. - 4.3. Статевий темперамент

Предыдущая | Следующая