Психологія праці - Баклицький І. О. - Процедура знаходження валідності

На представницькій вибірці суб'єктів дослідження за допомогою інформативних методик і показників отримують висхідну інформацію. Потім переходять до формування діагнозу. Наступний крок - на цій самій вибірці одержати об'єктивні характеристики успішності діяльності. Ці дані дадуть змогу оцінювати, наскільки точний прогноз можна сформувати за допомогою цієї системи. Зіставлення з критерієм на одній вибірці суб'єктів дослідження називається верифікацією прогнозу.

Знання валідності системи прогнозування дає змогу оцінити її з погляду придатності для практичного використання. На підставі одержаної оцінки можна зробити висновок про необхідність внесення в систему змін, які підвищують її прогностичну ефективність.

Якщо система є валідною, точною, то на цьому її розроблення закінчується. Система повинна бути оформлена у вигляді керівництва, зміст якого має її опис, правила користування і коефіцієнт валідності.

Отож, треба відрізняти розроблення системи прогнозування від її використання. Систему розробляють один раз, а потім використовують. Використання системи полягає у формуванні з її допомогою індивідуальних прогнозів розроблення успішності діяльності.

Формування індивідуального прогнозу успішності проходить декілька стадій. На першій стадії за допомогою інформативних методик одержують інформацію про структуру особистості. На другій стадії одержану інформацію подають у вигляді значень інформативних показників. На третій стадії значення інформативних показників об'єднують в один інтегральний за допомогою таблиці ваг. На заключній стадії на підставі меж значень для інтегрального показника його перетворюють у прогноз. Прогноз формується здебільшого в термін віднесення індивіда до одного з декількох класів, які визначають цілі системи прогнозування.

Основною причиною статистичності та знеособлення при інтерпретації висхідної діагностичної інформації вважають той факт, що діагностична оцінка успішності розглядається незалежно від історії розвитку особистості обстежуваного. Можна допустити, що однакові діагностичні оцінки, одержані різними людьми, можуть мати різне прогнозтичне значення, оскільки залишається нез'ясованою міра розкритості або виявлення потенціалу здібностей. Іншими словами, завдання полягає в тому, щоб хоча б приблизно визначити, якому етапу індивідуального розвитку цих здібностей відповідає одержана експериментальним шляхом їх діагностична оцінка. На цій підставі проводять кореляцію узагальнених діагностичних оцінок.

Дані, які є, дають змогу з'ясувати низку розрізнених ознак, які чітко визначають неоднорідність складу кандидатів для діяльності, і суттєво впливають на прогностичну точність діагностичних оцінок. До значимих ознак належать: вік кандидата, характер попередньої трудової або навчальної діяльності. Доведено важливість знань зі спорту для успішного опанування деякими видами діяльності.

Перелічені показники треба розглядати як додаткову діагностичну інформацію "нетестового" характеру. Особливості цієї інформації - висока надійність і об'єктивність, а також простота одержання.

Вимоги до процедури дослідження професійно значимих властивостей.

Вимоги до процедури діагностичного дослідження здібностей і методичних прийомів, які використовують у процедурі професійного відбору, сформулював В. А. Бодров (1074).

Прогностична (інформативна) цінність методик. Це показник, який характеризує міру можливості методики виявити відмінності у вираженні властивості, що вивчають в осіб із різним рівнем розвитку цієї функції, і врешті - з різним рівнем успішності навчання або практичної діяльності. Іншими словами, величина прогностичності цінності методики визначає міру можливостей правильного передбачення професійної ефективності осіб, яких обстежують. Прогностичність методики замірюють коефіцієнтом кореляції між результатами обстеження й успішністю діяльності.

Схожі статті




Психологія праці - Баклицький І. О. - Процедура знаходження валідності

Предыдущая | Следующая