Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - ВОЗНЯК Михайло Степанович

Український учений, літературознавець, мовознавець

Народився 3 жовтня 1881 р. в с. Вільки-Мазовецькі (нині с. Волиця Львівської області) в селянській родині. В 1908 р. закінчив філософський факультет Львівського університету. Протягом 1908-1914рр. працював учителем у Львові. Активно співробітничав із товариством "Просвіта". В 1912 р. опублікував книжку "Просвітні змагання українців в XIX ст. (до 1850 р.)". В літературних серіях "Учітеся, брати мої..." та "Народна бібліотека" побачили світ його праці "Кирило-Мефодіївське братство" (1921) та "Грицько Сковорода - славний український мудрець (1722-1794)" (1922). Упродовж 1920- 1939 рр. М. Возняк працював у журналах "Вікна", "Культура", "Нові шляхи" та ін. З 1939 р. - професор Львівського університету. У 1944 р. очолив кафедру української літератури. Згодом - завідувач відділу української літератури Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові (1951).

Наукові праці М. Возняка присвячені різним аспектам розвитку української літератури, головним чином XIX - початку XX ст. Автор численних розвідок, присвячених життю і творчості І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка, Л. Боровиковського, М. Шашкевича, Панаса Мирного, І, Нечуя-Левицького, П. Грабовського, М. Коцюбинського, Лесі Українки, В. Стефаника. Особливо вагомим є внесок М. Возняка в дослідження життя і творчості І. Франка. Він став першим дослідником світогляду І. Франка, видав низку його неопублікованих творів, реконструював твори "Лель і Полель", "Не спитавши броду", "Іригація", опрацював і надрукував "Листування І. Франка і М. Драгоманова" (1928). Перу М. Возняка належать літературознавчі праці: "Матеріали до історії української пісні і вірші. Тексти і замітки" (т. 1-3, 1913-1925), "Початки української комедії. 1619-1819" (1919), "Історія української літератури" (т. 1-3, 1920-1924). Досліджував загальну мовознавчу та фольклористичну проблематику, історію української журналістики, театру, правопису, вивчав питання взаємодії слов'янських культур. Упорядкував книжки "Українські народні казки" (т. 1-3, 1946-1948).

Цікавими і своєрідними є праці М. Возняка, присвячені підручникам з граматики ("Причини до студій над писанням Лаврентія Зизанія", 1908; "Філологічні праці Івана Могильницького", 1910; "Галицькі граматики української мови першої половини XIX ст.", 1911; "Граматика Лаврентія Зизанія 1596 р.", 1911; "Перша редакція "Розправи о язиці южнорускім і єго наречіях" Якова Головацького", 1914; "Уривок граматики давньої церковнослов'янської мови в порівнянні з українською", 1924 та ін.).

М. Возняк зробив вагомий внесок у розвиток українського літературознавства, франкознавства, вивчення історії українського підручника. Академік АН УРСР з 1929 р.

Помер 20 листопада 1954 р. у Львові.

Схожі статті




Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - ВОЗНЯК Михайло Степанович

Предыдущая | Следующая