Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - ІВАНОВ Іван Іванович

Російський та український літературознавець, історик

Народився 22 вересня 1862 р. У 1886 р. закінчив історико-філологічний факультет Московського університету і був залишений на кафедрі загальної історії.

Студентська робота "Гамлет и его толкователи в английской и немецкой литературах" була початком його дослідницької праці з вивчення творчості Шекспіра. Друга праця "Нравственное учение столпов" стала поштовхом до вивчення філософії XVIII ст.

Викладав історію і російську літературу в приватних гімназіях, згодом у Московській громаді вихователів і вчителів, на Московських педагогічних курсах. З 1893 по 1905 р. був членом Московського театрально-літературного комітету, в 1905 р. обраний його головою.

У 1889 р. І. Іванов став членом редакційної колегії журналу "Артист". Тут, а також у журналі "Литературное обозрение", газеті "Русские ведомости" вів театральний і літературний відділи. В журналах "Русская мысль", "Мир божий" було опубліковано велику кількість оглядових статей про розвиток театру ("Афінський театр", "Вопрос о театре в XVIII в.", "Французький театр за останні 20 років"), драматургію М. Лєрмонтова, О. Островського, Л. Толстого, А. Чехова, У. Шекспіра, Ф. Шиллера, Ж.-Б. Мольера, Г. Ібсена, М. Метерлінка та ін. І. Іванов співробітничав у журналах "Воспитание", "Педагогический листок", "Детское чтение", "Всходы". У різних виданнях надрукував понад 300 статей.

Кілька статей він присвятив Т. Шевченкові ("Памяти Шевченко", 1891; "Шевченко в кругу народных поэтов", 1897). І. Іванов - автор кількох книжок.

З 1890 р. почав читати публічні лекції, частина з яких увійшла до збірки "Нова культурна сила". У 90-х роках брав активну участь у засіданнях Товариства аматорів російської словесності. Як приват-доцент читав лекції з історії культури XVIII-

XIX ст.

У1895 р. І. Іванов захистив магістерську дисертацію "Політична роль французького театру у зв'язку з філософією XVIII ст.", згодом докторську "Сен-Симон і сенсімонізм". З 1901 р. - професор історії в Новоросійському університеті (Одеса). З 1905 р. викладав на Одеських жіночих курсах. У 1907 р. призначений ректором Ніжинського історико-філологічного інституту.

Велику увагу приділяв дослідженню творчості М. Гоголя ("Гоголь у слов'ян", 1889; "Памяти великого нежинца", 1900; "Гоголь как человек и писатель", 1902; "Гоголь", 1902).

З 1913 по 1917 р. - професор Московського університету. Досліджував творчість І. Тургенєва, вів полеміку щодо спадщини Д. Писарева, М. Чернишевського.

Автор праць "Люди и факты западной культуры", "История русской критики" (обидві 1898), "Император Александр И" (1899). Видав книжки про О. Пушкіна (1899), Шекспіра (1905), Шиллера (1903).

Спадщина І. Іванова велика й багатопланова. Вона охоплює не тільки праці з історії літератури й театру, а й із загальної історії, філософії, народної освіти. Вчений був прихильником культурно-історичної школи. Найкращі його праці й нині становлять певний інтерес для літературознавців та істориків.

Помер 1929 р. у Москві.

Схожі статті




Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - ІВАНОВ Іван Іванович

Предыдущая | Следующая