Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - ГОРБАНЬ Микола Васильович

Український історик, краєзнавець, громадський діяч

Народився 8 грудня 1899 р. на Полтавщині в сім'ї вчителів. 1917 р., закінчивши із золотою медаллю гімназію в Кобеляках, вступив на історико-філологічний факультет Київського університету й одразу поринув у вир політичних подій: став членом Української партії соціалістів-революціонерів, брав участь у Раді об'єднаних студентських громад.

У 1918-1919 рр. був учасником підпільної боротьби проти німецько-австрійських окупантів, гетьманського та денікінського режимів. Рятуючись від арешту, 1919 р. переїхав до Харкова, а звідти - до Костянтинограда (нині Красноград Харківської області). Працював у Відділі народної освіти місцевого ревкому, вчителем, ревізором культосвітньої секції робітничо-селянської інспекції. 1920 р. продовжив навчання на історико-філологічному факультеті Харківського університету, а після його закінчення став аспірантом відомого історика академіка Д. Баталія.

У 1924-1928 рр. М. Горбань - науковий співробітник, а з 1928 р. - завідувач сектору Інституту історії української культури. У цей період ім'я молодого талановитого дослідника з'являється серед активних діячів різних історичних комісій Всеукраїнської академії наук. Особливо плідною була його діяльність у Комісії з дослідження історії Слобідської України, очолюваній Д. Багалієм.

1929 р. М. Горбаня було обрано дійсним членом і вченим секретарем Археографічної комісії. Низка Його статей і брошур з історії України XVI-XVIII ст., виданих у ці роки, привернула увагу фахівців широтою проблематики, зваженістю підходів, ретельністю опрацювання архівних джерел.

Однак здійснити свої задуми вченому не вдалося. У 1931 р. він був безпідставно заарештований у сфабрикованій органами ДПУ сумнозвісній справі так званого Українського національного центру. За вироком суду був висланий спочатку до

Алма-Ати, а (1934 р.) - до Тобольська. Проте й у роки поневірянь М. Горбань працював у архівах Казахстану та Сибіру, залишивши численні праці з місцевої історії.

Після звільнення із заслання 1937 р. працював у архівних установах і вищих навчальних закладах Омська і Ташкента. Повернутися в Україну йому не судилося навіть після реабілітації 1960 р.

Наукова спадщина М. Горбаня становить близько 300 праць. На жаль, історію України вчений мав змогу досліджувати лише упродовж 1923-1931 рр., опублікувавши за цей час понад ЗО праць із соціально-політичної і соціально-економічної історії, історіографії та джерелознавства. Частина з них, зокрема "Нариси з української історіографії", "Гайдамаччина" (обидві 1923), "Хотомлянское произшествие" (епізод з історії аграрних рухів на Слобожанщині) (1925) та ін., і досі не втратили наукового значення.

Помер 19 квітня 1973 р. у Ташкенті.

Схожі статті




Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - ГОРБАНЬ Микола Васильович

Предыдущая | Следующая