Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - ГЕ Микола Миколайович

Російський живописець

Народився 27 лютого 1831 p. у Воронежі в родині українського поміщика. Коли йому було три місяці, померла мати. Кріпачка-няня замінила йому матір, до цієї жінки він на все життя зберіг любов і дяку.

Малювати почав ще навчаючись у Першій київській гімназії. Закінчивши її у 1847 p., спочатку вступив на фізикоматема-тичний факультет Київського університету Св. Володимира, а згодом продовжив навчання у Петербурзькому університеті. У 1850 р. перейшов до Академії мистецтв, яку закінчив у 1857 р. У 1856 р. вперше виставив своє полотно "Ахіллес оплакує Патрокла". Робота, за яку він одержав малу золоту медаль, проте, нічим особливим не вирізнялася серед написаних в академічному стилі картин.

У картині "Сауль у Аендорської чаклунки" (1857) художник постав у зовсім новій іпостасі. Ця робота, виконана від впливом К. Брюллова, виявила вміння автора драматизувати відомі античні сюжети, зробила його ім'я відомим широкому загалу.

М. Ге подорожував по Італії, де ознайомлювався з шедеврами італійських митців. Саме в Італії зародилася ідея створення картини на відомий біблійний сюжет "Тайна вечеря" (1868). У цьому полотні на перший план виходить не епізод з Євангелія, а суто земні, людські переживання Христа. За цю роботу рада професорів Петербурзької Академії мистецтв присудила художнику звання професора, що за регламентом було вище за звання академіка. Картину було виставлено в Академії, і тисячі мешканців столиці мали нагоду ознайомитися з шедевром художника.

На початку 70-х років у творчості М. Ге відбувається якісний злам, викликаний участю у Товаристві пересувних художніх виставок. Для першої виставки цього товариства М. Ге підготував у 1873 р. історичне полотно "Петро І допитує царевича Олексія"..

Глибоким психологізмом позначені і наступні картини художника "Катерина II у гроба Єлизавети Петрівни" (1874) і "Пушкін у селі Михайлівському" (1875).

З 1876 р. М. Ге оселяється на хуторі Іванівському Бахмацького повіту Чернігівської губернії. На деякий час він відходить від мистецтва й опікується справами чернігівського земства, проте на початку 80-х років знову звертається до живопису. Його творчість отримує новий імпульс, пов'язаний із дружбою з Л. Толстим.

Серед картин, написаних в Україні, - "Вихід Христа з учнями у Гефсіманський сад" (1899), "Що є істина?" (1890), "Совість" (1891), "Суд синедріону" (1892), "Голгофа" (1870, 1878), "Розп'яття" (1894), портрети М. Костомарова (1870, 1878), О. Герцена (1878), Л. Толстого (1884), М. Габаєвої (1886), Н. Петрушкевич (1893), "Автопортрет" (1892). Писав художник і українських селян ("Дівчина-українка. Портрет А. Г. Слюсаренко", 1875), у 80-ті роки - "Старий селянин", а на початку 90-х років - "Хлопчик-українець"; етюди "Світанок. Хутір Іванівський", "Сутінки. Україна" (обидві 90-ті роки). Разом з іншими художниками організував виставку картин, кошти від продажу яких було передано на спорудження пам'ятника М. Гоголю в м. Ніжині.

Помер 13 червня 1894 р. У с. Шевченко (колишній хутір Іванівський) Чернігівської області встановлено пам'ятник художнику.

Схожі статті




Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - ГЕ Микола Миколайович

Предыдущая | Следующая