Промислова екологія - Апостолюк C. O. - 8.4.2. Розрахунок граничнодопустимих викидів шкідливих речовин в атмосферу від одиночного джерела забруднення

Нагріті газоповітряні суміші

Значення гранично допустимих викидів (ГДВ), г/с, для нагрітої газоповітряної суміші з одиночного (точкового) джерела з круглим отвором або групи таких джерел, розташованих близько один від одного, можна визначити за формулою

Де-А - коефіцієнт, що залежить від температурної стратифікації атмосфери й визначає умови горизонтального розсіювання атмосферних домішок, с2/а х °С; Р - безрозмірний коефіцієнт, що враховує швидкість осідання шкідливих речовин в атмосфері; т, п - безрозмірні коефіцієнти, що враховують умови виходу газоповітряної суміші з отвору джерела викиду; Н - висота джерела викиду над рівнем землі, м; АТ - різниця між температурою газоповітряної суміші Ту що викидається, та температурою атмосферного повітря іп, °С; ті - безрозмірний коефіцієнт, що враховує вплив рельєфу місцевості на розсіювання домішок; V. - об'єм газоповітряної суміші, м3/с, визначається за формулою

Де і) - діаметр отвору джерела викиду, м; со0 - середня швидкість виходу газоповітряної суміші з отвору джерела викиду, м/с; При розрахунку ГДВ слід дотримуватися таких принципів:

- коефіцієнт вибирається для несприятливих метеорологічних умов, за яких концентрації шкідливих речовин в атмосфері від джерела викиду сягають максимальних значень;

- значення та Т визначаються за допомогою технологічних розрахунків або приймаються згідно з діючими на підприємстві нормативами;

- при очищенні викидів від шкідливої речовини ГДВ повинні прийматися за вмістом цієї речовини в газоповітряній суміші після очищення;

- при розрахунку ГДВ повинні прийматися менші значення та ті, що реально спостерігалися протягом року при усталених (звичайних) умовах функціонування підприємства;

- значення А7і (°С) слід визначати, приймаючи, що температура повітря *я дорівнює його середній температурі о 13-й годині найбільш спекотного місяця;

- при обчисленні значення Те повинні враховуватися підсмоктування повітря та охолодження викидів у випадку застосування мокрого пило - та газоочищення;

- для котелень, що працюють за опалювальним графіком, при розрахунках допускається приймати значення £ , рівне середній температурі повітря у найхолодніший період;

- величина безрозмірного коефіцієнта ^ набуває таких значень:

А) для газоподібних шкідливих речовин та дрібнодисперсних аерозолів, при швидкості впорядкованого осідання найбільш крупних фракцій 3-5 м/сР = 1,0;

Б) для крупнодисперсного пилу та золи при середньому експлуатаційному коефіцієнті очищення: не менше 90 % Г = 2,0; при 76-90 % Р = 2,5; не менше 75 % за відсутності очищення Р-З. О;

В) незалежно від ефективності пиловловлювальних пристроїв значення коефіцієнта і*1 має дорівнювати 3,0. Аналогічну величину приймають при розрахунках розсіювання пилу в атмосфері для виробництв, у яких викиди пилу супроводжуються виділенням водяної пари в кількості, достатній для її інтенсивної конденсації протягом усього року, а також коагуляції вологих пилових частинок;

- значення безрозмірного коефіцієнта пг залежно від параметра /, м х с'а °С"1, шукають за формулою:

Параметр Р розраховують за формулою

* *

- значення безрозмірного коефіцієнта п визначається залежно від параметра V :

При цьому параметр V визначається за формулою

- безрозмірний коефіцієнт г) має дорівнювати одиниці, якщо в радіусі 50 Я висот труб від джерела перепад відміток місцевості не перевищує 50 м на 1 км. В інших випадках поправка на рельєф встановлюється на підставі картографічного матеріалу, що висвітлює рельєф місцевості в радіусі 50 висот труб від джерела, але не менше 2 км;

- якщо в районі розташування джерела викидів (підприємства) можна виявити окремі ізольовані перепони, спрямовані в одному напрямку (пасма, гребені, балки, виступи), то коефіцієнт ті розраховується за формулою

Де п, т - коефіцієнт, що визначається за табл. 8.3 залежно від форм рельєфу, поперечні перетини котрих подано на рис 8.6, та безрозмірних величин щ = Я/Л0 та п2 = а0/п0 , де п1 визначається з точністю до десятих, а п2 - з точністю до цілих.

Таблиця 8.3. Значення hm залежно від n1 і n2

значення hm залежно від n1 і n2

Прийняті позначення: Н - висота джерела; т|0- висота (глибина) перепони; а0 - напівширина пасма, гребеня, балки або протяжність бічного схилу виступу; х0 - відстань від середини перепони (для пасма або балки) та від верхнього краю схилу (для виступу) до джерела згідно з рис 8.6. Значення функції <рг (|х0|/а0) визначається за відповідним графіком на рис 8.6, розташованим над поперечними перетинами вказаної форми рельєфу. Якщо джерело розташоване на верхньому плато виступу, то аргументом функції Фі, замість |*0|/о0, приймається *0/а0, як зображено на рис 8.6.

форма поперечного перетину рельєфу та вид функції

Рис. 8.6. Форма поперечного перетину рельєфу та вид функції

Якщо перепона має форму пасма (балки), витягненого в одному напрямку, то параметри к0 та а0 визначаються для поперечного перетину, перпендикулярного до цього напрямку. Якщо ізольована перепона є окремим пагорбом або впадиною, то п0 вибирається таким, що відповідає максимальній (мінімальній) відмітці перепони, а п2 - максимальній крутизні схилу, зверненого до джерела.

Якщо джерело викиду потрапляє в зону впливу декількох ізольованих перепон, то слід визначити коефіцієнти поправки для кожної окремої перепони і використати максимальні.

У випадках, коли перепони мають більшу крутизну (п2£5)> а також коли рельєф місцевості настільки складний, що не вдається визначити залежності поправки г від віддалі джерела до перепони з урахуванням затухання їхнього впливу, поправки на рельєф встановлюються геофізичною обсерваторією.

Схожі статті




Промислова екологія - Апостолюк C. O. - 8.4.2. Розрахунок граничнодопустимих викидів шкідливих речовин в атмосферу від одиночного джерела забруднення

Предыдущая | Следующая