Політологія - Логвина В. Л. - 2. Зовнішня політика сучасної України. Україна у світовій спільноті

Україна займає певне місце у системі сучасних міжнародних відносин. Основні цілі, геополітичні акценти, пріоритети та напрямки зовнішньої політики сучасної України сформульовані у Акті незалежності України, у Декларації про державний суверенітет, виступах Президента та інших документах.

Головною метою зовнішньої політики України є забезпечення її національних інтересів, захист прав та інтересів її громадян за кордоном, створення сприятливих умов для соціально-економічного розвитку нашої держави.

Україна проводить відкриту, чесну та принципову зовнішню політику, засновану на принципах та нормах міжнародного права.

У Декларації про державний суверенітет України записано, що:

- Україна, як суб'єкт міжнародного права, здійснює безпосередні відносини з іншими державами, укладає з ними договори, бере участь у діяльності міжнародних організацій у обсязі, який є необхідним для ефективного забезпечення національних інтересів Республіки у політичній, економічній, інформаційній та інших сферах;

- Україна виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру та міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах;

- Україна визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами державного права;

- Україна урочисто проголошує про свій намір стати у майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках та дотримується трьох без'ядерних принципів: не використовувати, не виробляти та не купувати ядерної зброї. (Див. Декларація про державний суверенітет України, липень 1990 р.).

Основні напрямки зовнішньої політики України були доповнені у Зверненні Верховної Ради України "До парламентів та народів світу" (грудень 1991 р.). У ньому говориться: "Україна будує демократичну правову державу, першочерговою метою якої є забезпечення прав та свобод людини. З цією метою Україна буде неухильно дотримуватись норм міжнародного права, керуючись Загальною Декларацією прав людини, Міжнародними пактами про права людини, які Україна ратифікувала, та іншими міжнародними документами".

Геополітичні акценти зовнішньої політики України:

- Україна - європейська держава, тому вона повинна зміцнювати, розширювати всебічні зв'язки, відносини із державами Європи.

- Україна - колишня республіка колишнього СРСР, була тісно пов'язана з усіма його колишніми республіками, що потребує збереження та подальшого розвитку взаємовигідних відносин з ними.

- Україна - морська держава, що зумовлює необхідність розвитку взаємовигідних відносин із країнами Чорноморського та Середземноморського басейнів.

- Україна не може забезпечити себе власними сировинними ресурсами (нафта, вугілля, золото, діаманти та ін.). Це примушує закуповувати їх за кордоном - у Росії, Туркменії, Ірані та ін.

Після "помаранчевої" революції 2004 р. у зовнішній політиці та міжнародних відносинах Україна обрала головний стратегічний курс на євроінтеграцію, що спрямовує державу на вступ до Євросоюзу (ЄС) та військово-атлантичного блоку (НАТО).

Розглянемо основні пріоритети та напрямки зовнішньої політики української держави.

1. Центральним напрямком зовнішньополітичної діяльності України є плідна робота в Організації Об'єднаних Націй, в її спеціалізованих органах, установах, структурах, та міжнародних організаціях. Україна бере участь у роботі практично всіх органів та установ ООН. Наприклад, Україна є членом Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) та вносить свій вклад у вирішення проблем розвитку дітей у сучасному світі.

Україна входить в Економічну та Соціальну Раду ООН (ЕКОСОС), що створена у 1946 році та здійснює міжнародні економічні й соціальні відносини.

Україна бере активну участь у роботі Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), що засноване у 1957 р., з проблем використання атомної енергії у мирних цілях та підвищення надійності й безпеки атомних електростанцій, а також є членом численних міжнародних і європейських інституцій, організацій, є ініціатором створення союзу держав Чорноморського басейну ГУАМ, до якого входять Грузія, Україна, Молдова, Вірменія тощо.

2. Наступний напрямок зовнішньої політики України - це зовнішньополітична дипломатична діяльність.

Дипломатичні відносини Україна встановлює на засадах рівноправності, суверенної рівності, невтручання у внутрішні справи одне одного, визнання територіальної цілісності та нерухомості існуючих кордонів.

Дипломатичні відносини з Україною встановили понад 100 країн з 226. Одразу після проголошення незалежності Україна означила 23 держави, будівництво відносин з якими стало приоритетним. Серед них країни-сусіди (Росія, Білорусь, Угорщина, Польща, Болгарія, Туреччина), держави, де проживають українці (у США - понад 2 млн. чол., Канаді - близько 1 млн. чол., Бразилії - 150 тис. чол., Чехії та Словаччині - 110 тис. чол., Аргентині - 150 тис. чол., Франції - 80 тис. чол., Австралії -

40 тис. чол. та ін.), а також країни, на котрих "зав'язані" економічні інтереси республіки (Іран, Кувейт, Ватикан, Ізраїль й ін.).

3. Важливим напрямком зовнішньої політики сучасної України є встановлення, підтримка та всілякий розвиток економічних, культурних, науково-технічних відносин з усіма країнами світової спільноти, за винятком країн, котрим за рішенням Ради Безпеки ООН оголошена економічна блокада.

Міжнародні економічні відносини із закордоном налагоджуються Міністерством економічних зв'язків України. А Міністерство іноземних справ працює над створенням сприятливої політико-дипломатичної атмосфери для економічних, культурних та інших відносин.

4. Четвертий напрямок зовнішньої політики України - це участь у вирішенні глобальних проблем сучасного світу. Глобальні проблеми сучасності - це сукупність найгостріших світових проблем, вирішення яких потребує об'єднання зусиль всіх народів та держав. Головна їх особливість полягає в тому, що кожна з них має загальний характер, що зумовлено цілісністю сучасного світу.

Основними глобальними проблемами світової спільноти є: - Знаходження шляхів сталого економічного розвитку у зв'язку з тим, що сучасні технологічні структури досягли своєї межі. Ця проблема є особливо важливою, бо від її вирішення залежить вирішення усіх інших проблем. Сучасна модель виробництва та споживання - це виробництво капіталу, який не має внутрішньої міри і прагне нескінченного зростання. Суспільне багатство ототожнюється із великим накопиченням товарів, а суспільний прогрес із безмежним збільшенням їх кількості та різноманітності. Розвинуті держави споживають у 20 разів більше ресурсів планети, ніж держави, що розвиваються. Це дозволило економістам та соціологам говорити про вступ розвинутої частини індустріального світу у стадію суспільства споживання. Зараз уже зрозуміло, що розвиток суспільства споживання та його розповсюдження на всі країни планети може призвести до такого тиску на природне середовище, який викличе планетарну катастрофу.

- Проблеми війни та миру, забезпечення міжнародної безпеки, роззброєння та конверсії, зміцнення довіри до співробітництва між народами. Роззброєння це гостра необхідність, але це не одномоментний акт, а важкий та тривалий процес. Вирішенню цієї проблеми повинні присвячуватись зусилля всіх держав та народів.

- Екологічні проблеми, що можуть бути порівняні з наслідками ядерної катастрофи. Екологічна проблема у її сучасному вигляді виникла у 60-х рр. ХХ ст., коли почали посилюватись симптоми екологічної кризи. Екологічна криза - це різке погіршення стану істотного середовища існування людини в результаті зростаючого отруєння та забруднення землі, води й атмосфери.

- Складовими компонентами екологічної кризи є: порушення істотного балансу газового складу атмосфери; руйнування озонового шару атмосфери; стан живої та неживої природи, що викликають загальне потепління на планеті в негативному плані.

- Продовольча проблема - дефіцит продовольства, у багатьох країнах люди голодують та помирають від відсутності харчування.

- Демографічна проблема - висока народжуваність, швидкий зріст населення у ряді регіонів (Африка, Азія, Океанія) та скорочення народжуваності, збільшення смертності у розвинутих країнах, у тому числі в Україні.

- Подолання економічної та культурної відсталості, жебрацтва в країнах, що розвиваються, в Азії, Африці, Латинській Америці.

- Проблема дотримання соціальних, економічних та індивідуальних прав і свобод особистості, боротьби з міжнародною злочинністю та тероризмом, наркоманією, гуманізація міжнародних відносин.

Усі ці проблеми гостро виявляються в Україні і потребують активних, невідкладних заходів з їх вирішення.

5. Одним з найважливіших напрямків зовнішньої політики України є збереження та подальше зміцнення добросусідських стосунків з колишніми республіками СРСР. Україна дуже зацікавлена у добрих стосунках з усіма країнами колишнього СРСР. Особливе значення для України мають відносини з Росією. Нас зв'язують загальні економічні, політичні, військово-стратегічні інтереси, історична доля та культурні традиції.

Підприємства України мали постійні господарчі зв'язки із 33 тис. підприємств інших республік. Сьогодні для забезпечення діяльності усіх підприємств та організацій України необхідно ввезти майже 25 млн т вугілля (17,8% від потреби), 52 млн т нафти та газового конденсату (85,5%), 9,5 млн т ділової деревини (46,8%), 100 млрд м3 природного газу (80%), 205 тис. т ба-вовни-волокна (100%) та ін.

Механізм здійснення міжнародних відносин у рамках існуючої з 1991 р. Співдружності Незалежних Держав (СНД) та координація їх зовнішньополітичної діяльності здійснюється Україною на засадах узгодження про створення СНД та інших його документів.

Треба зазначити, що відносини між об'єднаними в СНД державами складаються не просто. Потрібен час, терпіння та бажання і праця, щоб молоді незалежні держави змогли налагодити на рівноправних засадах відносини одне з одним. Незалежна Україна не посягає на інтереси інших держав, але ніколи нікому не дозволить диктувати собі будь-які умови.

6. Важливим напрямком зовнішньої політики України є участь у вирішенні складних та невідкладних військово-політичних проблем.

У зв'язку з розпадом СРСР гостро стали питання про майбутнє ядерного потенціалу СРСР, про розподіл зовнішньоекономічних боргів та спадкоємство підписаних СРСР договорів з ядерних та звичайних озброєнь.

З усіх цих питань Україна зайняла чітку та ясну позицію. Вона підтвердила свої міжнародні обов'язки та заявила про своє правонаступництво по усіх договорах та узгодженнях колишнього СРСР, які відповідають загальнолюдським нормам та не суперечать корінним інтересам українського народу.

26 лютого 1992 р. перший Президент України Л. Кравчук у Хельсінкі поставив свій підпис під Заключним Актом Наради по безпеці та співробітництву у Європі (СБСЄ), який був підписаний у 1975 р. 33 главами держав та урядів європейських країн, а також США і Канади.

Заключний Акт - це хартія взаємодій та взаємовідносин держав, націлена на мирний розвиток європейського континенту та усієї планети, співробітництво народів, поважання прав людини.

Україна заявила, що буде дотримуватись Договору 1991 р. між США та СРСР про обмеження та скорочення стратегічної наступальної зброї. Вона звільняється від ракет з ядерними боєголовками та інших видів ядерної зброї. У подальшому Україна буде без'ядерною та нейтральною державою.

Україна виконує Договір про звичайні збройні сили, які підпадають під дію цього договору. Вони створюються виключно для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості кордонів України у мінімальних, необхідних лише для оборони цілях. Припускається, що Збройні сили Україні матимуть численність 250-400 тис. чол. та будуть складатися з трьох видів - сухопутних військ, військово-повітряних та військово-морських сил.

Таким чином, складовою та невід'ємною частиною політичної діяльності держави є зовнішня політика, покликана регулювати взаємовідносини між державами та народами на міжнародній арені.

Зовнішньополітичний курс будь-якої держави - є продовженням її внутрішньої політики та відображує характер державного і суспільного устрою.

Головна мета й основні напрямки зовнішньої політики України - це забезпечення сприятливих умов для удосконалення та демократизації суспільства, просування його шляхом соціального прогресу, досягнення загальної безпеки й роззброєння, розвиток міцних дружніх, добросусідських відносин та різностороннього співробітництва, участь у вирішенні глобальних проблем сучасності, сприяння зміцненню та прогресу світової спільноти.

Схожі статті




Політологія - Логвина В. Л. - 2. Зовнішня політика сучасної України. Україна у світовій спільноті

Предыдущая | Следующая