Політична економія - Щетинін А. І. - 17.3. Міжнародне співробітництво з подолання загроз планетарного масштабу

Початок XXI ст. з його надзвичайною гостротою й невідкладністю екологічних, демографічних, соціальних та інших проблем вимагає від усієї міжнародної спільноти рішучих і невідкладних дій. Тільки в разі ефективного застосування заходів щодо вирішення глобальних проблем може бути зменшена реальна загроза існуванню людської цивілізації.

Для реалізації заходів з розв'язання глобальних проблем необхідно мати відповідний міжнародний механізм розробки та реалізації цих заходів. Певні наробки щодо цього вже є. Провідним органом з реалізації такої діяльності є ООН. У системі ООН діє ціла низка організацій, які спеціалізуються на розробці заходів з охорони навколишнього середовища, боротьбі з бідністю, хворобами й іншими планетарними проблемами. Так, при ООН діє міжнародна комісія з навколишнього середовища й розвитку (ЮНЕП). Вона здійснює розробку й упровадження програм, які спрямовані на поліпшення якості природного середовища. Комісія розробляє короткострокові й довгострокові програми поліпшення екологічного стану, визначає і розповсюджує критерії екологічної безпеки, на які орієнтуються багато країн. Ця організація розробляє систему моніторингу навколишнього середовища і заходи з його охорони. У 1992 р. ЮНЕП підготувала декларацію з розвитку навколишнього середовища, яка стала важливим комплексним документом, спрямованим на збереження довкілля.

Важливу роль у вирішенні глобальних проблем відіграють регіональні об'єднання країн, такі як Європейський Союз (ЄС), об'єднання країн Південної Америки (НАФТА) та країн Азіатського-Тихо-океанського регіону (АСЕАН). До вирішення цих проблем долучаються й такі міжнародно-фінансові центри, як Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Світовий банк.

У регіональних об'єднаннях країн діють програми зі зменшення викидів в атмосферу, раціонального використання природних ресурсів. Прикладом таких дійових заходів може бути ЄС. У країнах Європейського Союзу (27 країн Європи) гостро стоїть проблема природних ресурсів. Тому ці країни особливу увагу приділяють раціональному використанню сировини, природних корисних копалин тощо.

У межах світової співпраці народів різних континентів діють і більш вузькі за призначенням, але важливі за своєю дією міжнародні організації. Серед них слід назвати ЮНЕСКО, міжнародну організацію з охорони та використання морського дна, Міжнародну морську організацію, Всесвітню метеорологічну організацію. Ці організації багато зусиль докладають до раціонального використання ресурсів Світового океану й збереження його для наступних поколінь. В арсенал цих організацій входить спостереження за цінами на сировину, що видобувають зі Світового океану, контроль за діями держав щодо охорони Світового океану.

Вирішення багатьох глобальних проблем і, зокрема, проблеми раціонального використання ресурсів Світового океану та його захисту від хижацького втручання в цю важливу для всієї цивілізації систему навколишнього середовища наштовхується на певні перепони. Серед них як найбільш суттєві можна виділити дві.

По-перше, на всі природоохоронні заходи потрібні кошти. їх виділення наштовхується на національні економічні інтереси, тому фінансування таких програм завжди є проблематичним. Проте в людства такі ресурси є й у великих розмірах. Це скорочення воєнних витрат, а в перспективі й повного роззброєння. Розміри ресурсів, які сьогодні людство безглуздо витрачає на засоби знищення собі подібних, вражають. Достатньо сказати, що тільки третини коштів, які витрачаються на побудову ядерного підводного човна, вистачило б на те, щоб на завжди ліквідувати таке захворювання, як малярія, від якого в 66 країнах світу потерпають близько 1млрд осіб.

По-друге, Світовий океан є предметом не вирішених суперечностей між великими державами, і це заважає організації спільної боротьби за збереження його ресурсів. Так, на Арктику претендують п'ять держав. Серед них Росія, Канада, СІНА, Данія (через Гренландію) і Норвегія (через острів Шпіцберген). Кожна з цих держав має своє бачення щодо розподілу Арктики, а Росія в односторонньому порядку намагається закріпити за собою більшу частину арктичного простору, не рахуючись з інтересами інших чотирьох країн. Усе це не сприяє вирішенню проблеми охорони й раціонального використання мінеральних і біологічних ресурсів цієї частин Світового океану.

Міжнародне співробітництво в охороні навколишнього середовища у вирішенні окремих питань, які виникають у зв'язку з глобальними загрозами здійснюється і через організацію міжнародних конференцій, зустрічей, нарад, які сприяють порозумінню між народами і пошуку шляхів вирішення проблем планетарного характеру. Так, у 1994 р. в Каїрі відбулася п'ята Всесвітня конференція ООН з народонаселення. На цій конференції міжнародною спільнотою було прийнято Програму дій щодо політики народонаселення в усьому світі. Програма розрахована на період до 2015 р. і передбачає певне зменшення гостроти світової демографічної проблеми. Ця Програма охоплює низку різноманітних питань, починаючи від темпів приросту населення й закінчуючи питаннями освіти, подолання бідності, міжнародної міграції тощо. Було підраховано й загальну вартість витрат (вона становила близько 17млрд дол. СІНА) на реалізацію цієї Програми.

Важливою складовою у вирішенні глобальних проблем людства є розвиток громадської ініціативи, дійове втручання в розв'язання планетарних загроз цілих народів. Перші ознаки появи таких організацій з'явилися в 70-х рр. минулого століття, коли особливо відчутною стала проблема екології. У багатьох країнах виникає рух "зелених", які створюють громадські організації або партії і вдаються до активних дій зі збереження навколишнього середовища. Серед цих організацій є й такі, які поширюють свої дії на всі континенти й країни незалежно від національних кордонів. До таких відомих у світі організацій слід віднести, наприклад, Грінпіс.

Проте ідеологічно рух борців за збереження довкілля не є однорідним і, перш за все, з погляду способів і мети в досягненні гармонії між людиною і природою. Так, одна з течій бачить як кінцеву мету повернення до тих умов життя, яким жили наші давні предки. Відмова від урбанізації й максимальне наближення людини до природи (як у виробництві, так і в споживанні) - такою бачать вони перспективу розвитку людської цивілізації.

Частина представників екологічного руху вважає за можливе шляхом використання новітніх технологій, які суттєво зменшать енерго - і матеріаловитрати, а також спрямування на охорону навколишнього середовища великих коштів, досягти бажаного результату у відносинах людини й природи. Важливим моментом їх теоретичних поглядів є ідея створення великих зон збереження первісної природи, тобто свого роду національних парків дикої флори і фауни.

Ще один напрям громадянського руху за збереження навколишнього середовища робить акцент в екологічній проблемі на безмірному споживанні, яке притаманне людині й на задоволення якого все більше й більше розвивається промисловість. Саме розвиток виробництва під тиском безмірності людського споживання є причиною деградації всього навколишнього середовища.

Розглядаючи ці напрями громадського руху за збереження навколишнього середовища і певні розбіжності в їх практичних поглядах на мету й шляхи досягнення гармонії між людиною і природою, не можна не загадати великого українського вченого, академіка В. І. Вернадського, який розробив теорію ноосфери. Ця теорія визнана у світі як фундаментальне досягнення природознавства, що базується на глибокому філософському осмисленні взаємодії людства й природи, продуктом якої воно є. На жаль, на сьогодні його теорія не стала наріжним каменем для практики всепланетарної боротьби за розв'язання глобальних проблем людства у всій їх складності й взаємообумовленості.

В основі теорії В. І. Вернадського лежить необхідність переходу "від біосфери до ноосфери" (з грецької ноос - "розум", сфера - "шар"). Ноосфера - це результат мирного об'єднання всього людства на основі економічного й культурного життя. Передумовою такого об'єднання повинен стати розвиток продуктивних сил (гнучкі технології, інформатика, світовий зв'язок тощо). При цьому провідне місце має зайняти наука і свідомість людини. Він вводить поняття "жива речовина". Це всі живі організми, які акумулюють космічну енергію і переробляють косну (тверду, рідинну чи газоподібну речовину) нагромаджуючи всю цю енергію в собі. Людина сама є продуктом розвитку живої речовини і являє її саму в найдосконалішому вигляді. Енергія, яку нагромаджує людина, повертається в природу.

Людина стає планетарним явищем, а її мозок є продуктом розвитку матерії й Всесвіту. Ознакою людини є її планетарне мислення, коли мозок індивіда, який реалізує свої думки в праці, відображає не тільки інтереси особистості чи сім'ї, а й інтереси держави і, головне, всього людства. Розвиток науки остаточно поєднає фізичну й інтелектуальну працю в одній особі, що в умовах наявності в мозку кожної людини планетарного мислення подолає бездумну трату енергії, бездуховність, споживацтво. Це приведе до того, що й сам процес виробництва і споживання перетвориться на осмислений, творчий ноосферний процес, який відбуватиметься в повній гармонії із законами природи.

Реалізація наукової теорії В. І. Вернадського вимагає формування нової людини, основою життя й діяльності якої буде високий інтелектуальний рівень, духовність і відчуття повної персональної відповідальності за розвиток усієї планети. На жаль, до становлення такого індивіда ще досить далеко, і людству ще довго доведеться вдосконалювати своє життя, долаючи бідність, жебрацтво одних і надмірну розкіш інших, перетинаючи поля, густо засіяні людською бездуховністю, дурістю, жадобою, насильством та іншими пороками сучасного суспільства. Мабуть, людство ще не дозріло до повного осмислення і тим більше практичного запровадження ідей геніального українського вченого, але це тільки питання часу.

Схожі статті




Політична економія - Щетинін А. І. - 17.3. Міжнародне співробітництво з подолання загроз планетарного масштабу

Предыдущая | Следующая