Платіжні системи - Вовчак О. Д. - 7.1. Класифікація платіжних систем, заснованих на використанні пластикових карток

7.1. Класифікація платіжних систем, заснованих на використанні пластикових карток

Платіжні системи, засновані на використанні пластикових карток в Україні, класифікують таким чином:

- Міжнародні платіжні системи: банківські (MasterCard, Visa); небанківські (American Express, Diners Club, JCB); інші платіжні системи (Золота корона, UnionCard тощо);

- Внутрішньодержавні платіжні системи: внутрішні міжбанківські та локальні системи, впроваджені вітчизняними банками, що грунтуються на технологіях, подібних до тих, що застосовуються у міжнародних платіжних системах та інших технологіях; Національна система масових електронних платежів (НСМЕП).

Історія створення і використання міжнародних платіжних засобів:

- 1919 p. - кредитні паперові картки почали надаватися американськими банками постійним клієнтам;

- кінець 20-х років XX ст. - бостонською компанією Farrington Manufacturing були випущені перші металеві пластинки, на які наносилася (витискалася) адреса, надавалися лише кредитоспроможним клієнтам;

- кінець 40-х років XX ст. - сформований механізм функціонування майбутньої кредитної картки, а саме: застосований класичний ланцюг розрахунків, який масово використовується нині в банківському картковому бізнесі;

- кінець 40-х років XX ст. - поява пластикової картки Diners Club. На початках ця картка була призначена виключно для розрахунків у ресторанах Нью-Йорка. Створення картки Diners Club пов'язують із початком нової ери сучасної універсальної кредитної картки;

- 1951 p. - Franklin National Bank випустив першу банківську кредитну картку;

- кінець 50-х років XX ст. - випущена перша картка American Express;

- початок 60-х років XX ст. - заснована пластикова картка JCB International;

- 60-ті роки XX ст. - Bank of America розпочав надавати ліцензії на право вступу до його платіжної системи. Із декількох регіональних асоціацій у СІНА виникла компанія Interbank Card Association, отримавши з часом назву MasterCard International. Зараз - це один із лідерів ринку пластикових карток;

- 70-ті роки XX ст. - Bank of America передає операції з кредитними картками компанії National Bank Ameri-card, яка дещо пізніше отримала назву VISA USA Inc., а з часом - VISA International. Нині її картка найбільш розповсюджена в світі;

- 90-ті роки XX ст. - три європейські "карткові" компанії створили компанію Europay International. Europay International - це нова європейська карткова платіжна система, яка отримала право на управління торговельними марками EuroCard, Eurocheck і MasterCard Int.

Розподіл часток на сучасному світовому ринку пластикових карток такий:

- VISA - 50%;

- Europay Card/MasterCard - 30 %;

- American Express - 18 %;

- Diners Club - 1,5 %;

- JCB Card - 0,3 %;

- інші - 0,2%.

Потрібно звернути увагу на те, що в платіжну систему, яка використовує пластикову картку як засіб оплати, входять такі групи суб'єктів:

- емітенти пластикових карток;

- держателі пластикових карток;

- еквайрінгові установи;

- торгові точки або торговці, які приймають до оплати пластикові картки.

Необхідно засвоїти сутність, механізм роботи та основні функції кожної групи суб'єктів, зрозуміти послідовність здійснення операцій за допомогою пластикових карток у сфері торгівлі та послуг тощо.

Емітент пластикової картки - це та організація, яка випускає пластикову картку, тобто надає її в користування своїм клієнтам. У ролі емітентів можуть виступати банки, фінансові організації, великі мережі магазинів і низка інших організацій. Більшість кредитних карток випускається банками. Банк, який випустив кредитну картку, називається Банком-емітентом. Банк-емітент є гарантом виконання всіх платіжних зобов'язань, які виникають у процесі використання випущених ним карток. Картка протягом усього терміну дії залишається власністю банку, а клієнт банку отримує картку лише в користування і є тільки держателем картки.

Перед наданням клієнту пластикової картки банк проводить перевірку фінансового стану та кредитоспроможності клієнта. Загалом, процедура отримання картки зводиться до процедури відкриття рахунку. Тому дуже часто отримати картку в банку, де клієнтом уже відкритий рахунок, можна на пільгових умовах, а інколи й безкоштовно. Якщо клієнт має відкритий у банку рахунок, то емітована картка може бути приєднана до нього, а може вимагатися і відкриття окремого картрахунку, на якому будуть враховуватися всі операції з карткою. У разі, якщо в замовника картки рахунку в банку-емітенті немає, обов'язково вимагається відкриття картрахунку.

При видачі клієнту пластикової картки проводиться її Персоналізація - на картку наноситься ідентифікаційна інформація (ім'я власника, номер картки, термін дії картки та ін.), на магнітну смугу заноситься закодована ідентифікаційна інформація.

У межах платіжної системи банк-емітент зобов'язується оплачувати рахунки торговельної точки (торговця) з оплати товарів і послуг, куплених клієнтом банку з використанням виданої йому цим банком картки. Своєю чергою, банк-емітент списує відповідну суму з картрахунку держателя картки.

Держатель платіжної картки може використовувати її як платіжний інструмент І проводити безготівкову оплату товарів і послуг, які пропонуються торговцями - учасниками платіжної системи (торговельними точками). Також держатель картки може отримати готівку в мережі банкоматів, які працюють з картками цієї системи, в рамках якої випущена конкретна картка.

Провайдерами послуг з організації прийому оплати карткою в основному є банки. У межах платіжної системи банки, в яких відкриває торговий рахунок продавець, і які займаються обслуговуванням торговельної точки" називають Банками-еквайрами. На банки-еквайри покладають виконання всього спектру послуг із забезпечення прийому карток до оплати торговельними точками. Це послуги з надання апаратних засобів і програмних продуктів з прийому карток" а також обробка запитів торговців на авторизацію карток, проведення взаєморозрахунків з банком - емітентом картки, зарахування коштів на торговий рахунок продавця" розсипка стоп-листі в, робота з документами: отримання, сортування і розсилка документів в електронній і паперовій формах тощо.

Банки насторожено відносяться до операцій з продажу, які здійснюються без фізичної присутності держателя картки, до таких видів операцій належать продаж товарів та послуг через Інтернет, телефоном, поштою тощо. У зв'язку зі значними ризиками банки часто відмовляють невеликим, недавно створеним компаніям у наданні послуг з еквайрингу.

Існує ще одна проблема. Безперечними лідерами в наданні послуг провайдерів для Інтернету (так само, як і лідерами в Інтернет-торгівлі) є банки 1 компанії США та країн Західної Європи. У банках цих країн часто не хочуть співпрацювати з іноземними компаніями з метою зменшення ризиків.

У зв'язку з цим нині в багатьох літературних джерелах трапляються такі поняття, як "незалежні сервісні (торговельні) організації", "брокери з надання послуг провайдерів" або "посередники-провайдери".

Ці компанії за більш високу плату готові вирішити проблеми" пов'язані з торгівлею через Інтернет, з "нерезидентним" походженням компанії, з продажем так званих товарів і послуг підвищеного ризику та ін.

За механізмом роботи посередників-провайдерів можна розділити на Два види:

1) посередники, які укладають договір з низкою банків і є представниками цих банків. Такий посередник зводить торговця з банком, який готовий мати справу з невеликими компаніями (з різною кредитною історією) і позитивно ставиться до торгових операцій через Інтернет. Для банку посередник виступає як агент з пошуку клієнтів. Основна функція такого посередника - звести торговця з банком, за що він отримує відповідну комісійну винагороду. Надалі торговець працює безпосередньо з банком. Частина плати за послуги посередника переходить на торговця за апаратні засоби та програмні продукти з прийому кредитних карток на сайті торговця. Також може вираховуватися спеціальна плата, щось подібне до плати за укладення договору або будь-які інші відрахування;

2) посередники, які проводять усі операції з оплати карткою через свої торгові рахунки, тобто рахунки, що відкриті на їх ім'я. Передусім, потрібно зауважити, що таку схему використовують тільки в Інтернет-торгівлі. Такі посередники можуть запропонувати послуги для неамериканських компаній і готові працювати з торговцями, які займаються продажем товарів і послуг підвищеного ризику. Але при цьому жорсткішими стають вимоги до торговців, їх зобов'язують формувати резервні фонди з метою зменшення ризиків, переказ грошей через таких посередників триває довше.

Торговельна точка (торговець) - це торговельна або сервісна компанія, яка приєдналася до платіжної системи з ціллю надати можливість своїм клієнтам здійснювати оплату платіжною карткою. Як уже йшлося, щоб отримати можливість приймати оплату картками, торговець повинен або відкрити в банку торговий рахунок, або скористатися послугами посередника без відкриття свого торгового рахунку.

У великих платіжних системах банки-еквайри часто укладають договори і передають виконання більшості технічних функцій спеціально створеним банками або банківськими об'єднаннями сервісним організаціям - Процесинговим центрам.

На процесинговий центр покладають виконання цілодобової авторизації платежів за картками. Також на нього може бути покладена функція з підготовки підсумкових даних для проведення взаєморозрахунків поміж банками - членами платіжної системи, а також функція створення і розсипки стоп-листів торговцям. Для виконання вказаних функцій процесинговий центр веде свою базу даних про держателів карток і про членів платіжної системи. У великих платіжних системах може бути створено декілька процесингових центрів, як правило, за регіональним принципом.

Послідовність здійснення операцій за допомогою пластикових карток зображено на рис. 7.1.

послідовність здійснення операцій за допомогою пластикових карток

Схожі статті




Платіжні системи - Вовчак О. Д. - 7.1. Класифікація платіжних систем, заснованих на використанні пластикових карток

Предыдущая | Следующая