Педіатрія - Тяжка O. B. - Діагностичні критерії лімфатичного діатезу

1. Гіпоалергенне харчування вагітної, матері, яка годує груддю, та дитини з моменту народження.

2. Гіпоалергенні умови життя (регулярне вологе прибирання та провітрювання квартири; уникати вовняних килимів, ковдр та одягу, домашніх тварин і птахів, аерозольних косметичних речовин, побутової хімії; не палити у квартирі).

3. Раннє виявлення та санація хронічних вогнищ запалення, що сприяє частковій елімінації алергенів інфекційної природи.

4. Загальнооздоровчі заходи (раціональний віковий режим, заняття фізичною культурою, загартовування).

5. Проведення профілактичних щеплень за індивідуальним планом. Усі щеплення необхідно проводити на фоні диференційованої підготовки кожної дитини з урахуванням алергічних проявів в анамнезі. Підготовка включає призначення одного з антигістамінних препаратів, вітамінів А і В, ферментних та інших препаратів (залежно від індивідуальних особливостей дитини) на фоні гіпоалергенного побуту та гіпоалергенної дієти.

6. Немедикаментозні заходи (спелеотерапія, лікувальна фізична культура).

7. Професійна орієнтація школярів з урахуванням етіології сенсибілізації.

Діагностичні критерії лімфатичного діатезу

- особливості анамнезу: обтяжений перинатальний анамнез (тривалий гестоз, загроза переривання вагітності, патологічний перебіг пологів, хвороби вагітної, особливо ендокринні розлади); обтяжена спадковість: наявність у родичів дитини хронічних мікробно-запальних хвороб;

- пастозний habitus;

- лімфопроліферативний синдром: збільшення всіх груп лімфатичних вузлів, гіперплазія мигдаликів та аденоїдних вегетацій, збільшення селезінки, тимомегалія (має місце у 75 % пацієнтів);

- повторні інфекційно-запальні захворювання з перших місяців життя з частотою більше ніж 5 разів на рік;

- гіпореактивний тип перебігу захворювань (затяжний, з частини гнійними ускладненнями);

- синдром симпато-адреналової та глюкокортикоїдної недостатності: артеріальна гіпотензія, м'язова гіпотонія, лабільність серцевого ритму, млявість, підвищена пітливість, дистальні відділи кінцівок холодні;

- ендокринопатичний синдром: гіпоплазія внутрішніх і зовнішніх статевих органів, затримка статевого розвитку, підвищена маса тіла з диспластичним розподілом підшкірної жирової клітковини;

- синдром дисморфогенезу: високий ступінь стигматизації;

- відносний та абсолютний лімфоцитоз крові;

- зниження вмісту Т-лімфоцитів та їх функціональної активності, концентрації імуноглобул інів усіх основних класів, фагоцитарної активності лімфоцитів і моноцитів, рівня лізоциму, комплементарної активності сироватки крові. Всі ці відхилення обумовлені запізненням становлення імунних механізмів порівняно з дітьми без лімфатичного діатезу;

- зниження концентрації гормонів загруднинної залози та кори надниркових залоз у крові.

Реабілітація дітей з лімфатичним діатезом

1. Загальнооздоровчі заходи.

2. Оздоровлення всіх членів сім'ї, що мають хронічні запальні вогнища і контактують з дитиною; ретельне запобігання інфекційним контактам; у ранньому віці бажане виховання дитини поза дитячим колективом.

3. Полівітаміни у вікових дозах взимку і навесні курсами по 2-3 тиж.

4. Рослинні адаптогени - 4-тижневим курсом кожні 3-4 міс (настоянка елеутерококу, женьшеню, ехінацеї пурпурової).

5. Неспецифічні біогенні стимулятори: натрію нуклеїнат, метил-урацил - 2-тижневим курсом 2-3 рази на рік.

6. Стимулятори синтезу глюкокортикоїдів: етимізол, препарати кореня солодки - 4-тижневим курсом 2-3 рази на рік.

7. У випадках, коли після впровадження вищезазначених заходів діти, старші 1-1,5-річного віку, продовжують часто хворіти на ГРВІ і в них розвиваються гнійні ускладнення, слід призначати імуномо-дулятори: індуктори інтерферону (віферон, циклоферон), бактеріальні вакцини-лізати (бронхо мунал, рибомуніл, імудон). У разі зниження рівня у сироватці крові нижче ніж 3-3,5 г/л показано введення донорського імуноглобуліну.

8. Профілактичні щеплення слід проводити за індивідуальним календарем: не проводити в зимовий період у зв'язку з частими ГРВІ та низькими показниками рівня імуноглобулінів у сироватці крові; перед кожним щепленням проводять 2-3-тижневий курс стимулюючої терапії (по одному препарату з групи рослинних адаптогенів та біогенних стимуляторів). У разі значної тимомегалії (II-III ступеня) вакцинацію проводять за умови нормалізації розмірів загруднинної залози або чіткого зменшення її розмірів, що забезпечує позитивний поствакцинальний ефект та зменшує ризик ускладнень. Щеплення таким дітям слід проводити в умовах дитячого стаціонару.

Схожі статті




Педіатрія - Тяжка O. B. - Діагностичні критерії лімфатичного діатезу

Предыдущая | Следующая