Педагогіка вищої школи - Туркот Т. I. - Типологізація студентів та її урахування в навчально-виховному процесі

Вивчаючи проблеми індивідуалізації навчання у вищій школі, дослідники (С. Солодуха, В. Лісовський, М. Фіцула, І. Козубовська та ін.) запропонували декілька типологій студентства: залежно від ставлення до навчальних дисциплін, відношення до професійної мотивації, відношення до навчання, залежно від рівня сформованості політичної культури та ін.

У практиці навчання можна використати типологізацію студентів, запропоновану колективом дослідників, котрий очолює академік М. К.

Тутушкіна. В основу типологізації покладена успішність студентів за циклами предметів: суспільні науки, загальнотеоретичні предмети, спеціальні дисципліни і практика. Для кожної типологічної групи ученими був складений комплексний психологічний портрет, який містить характеристики розвитку інтелекту, рис характеру, спрямованості особистості, самооцінки та взаємовідносин у студентській групі.

Так, "Універсали" (близько 8% студентів) мають достатньо високий рівень невербального інтелекту, гарний загальний розвиток, високу швидкість перебігу мисленнєвих процесів. Студенти цього типу досить легко засвоюють всі предмети, чому сприяє різнобічність їх розвитку, високий рівень самоорганізації і самоконтролю. Вчаться на "4"і "5", мають розвинену творчу увагу і водночас тривожні, неспокійні, фрустровані, що викликається їх ваганнями щодо правильності вибору професії. Особливо це стосується студентів, які мали бажання навчатись в класичних університетах, а з певних причин вступили до галузевих, що не задовольняє їх пізнавальних потреб. "Універсали" зазвичай тяжіють до управлінської, науково-педагогічної та науково-дослідної діяльності. У студентській групі мають високий статус емоційного, організаційного, інформаційного лідера.

"Теоретики" (близько 20%) - студенти з добре розвиненим вербальним інтелектом. Особливо розвинене логічне мислення, дещо гірше - конструктивне. У "теоретиків" гарні успіхи у засвоєні теоретичних дисциплін і є труднощі в оволодінні прикладними. "Теоретики" - практичні, добросовісні люди, впевнені у собі, водночас мають внутрішні конфлікти, пов'язані з сумнівами у правильності професійного вибору. Вони незадоволені навчанням у ВНЗ, особливо вивченням спеціальних дисциплін, адже їх інтереси скоріше знаходяться у царині вивчення гуманітарних і теоретичних наук. За соціометричним статусом "теоретики" зазвичай належать до "відчужених", що пояснюється їх невисокою думкою про здібності інших студентів, власною завищеною самооцінкою, низьким рівнем адаптованості. Студенти цієї типологічної групи своє майбутнє пов'язують з науково-педагогічною і науково-дослідною діяльністю. Вони потребують активних методів навчання, які б дозволяли їм виявити творчий потенціал.

"Спеціалісти" (22%) - мають краще розвинений невербальний інтелект, що є позитивним чинником для студентів аграрних і технічних ВНЗ. Для "спеціалістів" типовими рисами є реалістичність, практичність, сміливість, наполегливість. Ці студенти задоволені вивченням теоретичних предметів і висувають підвищені вимоги до викладання спеціальних і прикладних дисциплін. "Спеціалісти" найчастіше стають формальними лідерами. Найважливішими складовими успішності професіоналізації вважають професійну спрямованість навчання і активність навчально-пізнавальної діяльності. Студенти цієї типологічної групи відрізняються конформізмом, значно завищеною самооцінкою. "Спеціалісти" мріють про конструкторську та технологічну діяльність.

"Практики" (40%) за профілем інтелекту схожі зі спеціалістами, але у перших нижчий загальний рівень розвитку всіх його властивостей. ,Практики" відрізняються самовпевненістю, середнім рівнем тривожності. Вони висувають досить високі вимоги до викладання спеціальних дисциплін, але в цілому задоволені навчанням у ВНЗ. Мають добрі та відмінні оцінки за виробничу практику. Студенти - "практики" мають досить високий сощометричний статус, відносини зі студентською групою стабільно позитивні. Подібно "спеціалістам", "практики" найбільш важливими вважають професійну спрямованість навчання, комунікабельності та суб'єктивним цінностям відводять другорядне значення. Представники цієї групи відрізняються соціальною і емоційною зрілістю, впевненістю у собі. Майбутнє пов'язують з управлінською діяльністю у середній управлінській ланці.

"Слабкі" (10%) студенти володіють специфічними особистісними рисами: самовпевненістю, незалежністю, занурені в себе та власні бажання, емоційно стабільні, особистісна тривожність невисока. До викладання усіх дисциплін особливих вимог не висувають. Навчаються в основному на "З". "Слабкі" студенти для власної характеристики вибирають нейтральні самооцінки, тому складається враження що вони не схильні до самоаналізу та рефлексії. Над майбутнім працевлаштуванням багато не роздумують, розраховуючи на щасливий випадок. Зі студентською групою знаходяться у відносинах "відчуженості".

Отже, "теоретики" і "слабкі" потребують особливої уваги та індивідуального підходу з метою формування у них професійної мотивації.

З огляду на ставлення студентів до отриманої професії та взаємовідносин зі студентською групою В. Лісовський виокремлює наступні типологічні групи студентів:

1. "Гармонійний". Обирає свою спеціальність усвідомлено. Сумлінно навчається, бере активну участь у науковій і громадській роботі. Розкутий, вихований, товариський. Сфера інтересів охоплює літературу, живопис, спорт. Чесний, порядний. Має авторитет у студентському колективі як надійний товариш, завжди готовий допомогти іншим і робить це з неприхованим задоволенням.

2. "Професіонал". Обирає спеціальність за покликанням, наполегливий у навчанні, однак не цікавиться науково-дослідною роботою. Бере активну участь у всіх студентських заходах, сумлінно виконує доручення. У колективі його поважають, але знають, що головним для нього є успішне навчання (навряд чи погодиться піти з лекції "за компанію").

3. "Академік". Обрав спеціальність усвідомлено. Вчиться тільки на "відмінно". Орієнтований на навчання в аспірантурі, тому багато часу віддає науково-дослідній роботі, часом на шкоду іншим заняттям. До прохань про допомогу чи пропозицію "а чи не піти нам усім разом з наступної пари" швидше за все залишиться байдужим.

4. "Громадський активіст". Йому властива яскраво виражена схильність до суспільної діяльності, що, як правило, негативно позначається на навчальній і науковій діяльності. Впевнений, що Професію Обрав правильно. Цікавиться літературою І Мистецтвом, організатор у сфері дозвілля. Схильний підкорятися потягам натовпу. Істотну допомогу товаришам надати не здатний.

5. "Аматор мистецтв". Вчиться, як правило, добре, однак науковою роботою не цікавиться. Його інтереси спрямовані переважно до сфери літератури і мистецтва. Має естетичний смак, широкий кругозір, ерудований. Заради читання нових романів модних авторів готовий піти не з однієї, а з усіх пар одразу.

6. "Старанний". Обрав спеціальність не цілком усвідомлено. Вчиться сумлінно, докладаючи максимум зусиль, хоча не має особливих здібностей. Нетовариський, не цікавиться мистецтвом, але любить бувати в кіно, на естрадних концертах і дискотеках. Може пропустити заняття без поважних причин.

7. "Середняк ". Вчиться "як вийде", не докладаючи жодних зусиль, пишається цим. Його принцип: "Отримаю диплом і буду працювати не гірше за інших". Обрав професію, не замислюючись. Однак переконаний, що раз вступив до ВНЗ, то потрібно закінчити навчання. Намагається вчитися добре, але не отримує від цього задоволення. Завжди радий піти з лекцій. Що стосується взаємодопомоги, то сподівається на неї сам.

8. "Розчарований". Студент, як правило, здібний, але не мас інтересу до обраної спеціальності. Однак знає, що мусить закінчити навчальний заклад. Пропускає заняття. Прагне утвердитися у хобі, мистецтві, спорті.

9. "Ледар". Вчиться слабко, не докладаючи жодних зусиль. Цілком задоволений собою. Про своє професійне покликання всерйоз не замислюється, у науково-дослідній і суспільній роботі участі не бере. Однокурсники ставляться до нього як до "баласту". Іноді може злукавити, пристосуватися. Коло інтересів зосереджене переважно у сфері дозвілля. Часто є ініціатором "масових втеч" з занять.

10. "Творчий". Такому студентові притаманний творчий підхід до будь-якої справи: навчання, громадської роботи, дозвілля. Однак заняття, які потребують посидючості, акуратності, виконавської дисципліни, його не захоплюють. Тому, як правило, вчиться "нерівно", поділяючи предмети на "цікаві" й "нудні". З легкістю втікає із занять, допомогти іншим зазвичай нездатний.

11. "Богемний". Як правило, успішно вчиться на так званих престижних факультетах. Прагне до лідерства. До інших студентів ставиться зневажливо. "Про все" чув, хоча знання його вибіркові. У сфері мистецтва цікавиться тільки "модними" течіями. Його думка завжди відмінна від думки "сірої маси". Тому на підбурення піти із занять, як правило, не піддається. Оскільки є членом невеликої соціальної групи, то поводиться, як належить у цій групі, а не так, як усі інші.

Таким чином, слід зазначити, що постійне вивчення індивідуально-психологічних особливостей та типології студентів є необхідною складовою ефективної побудови навчального-виховного процесу у ВНЗ з урахуванням тих соціально-психологічних змін, яких зазнає студентський колектив і його члени. Треба розуміти, що тільки за допомогою викладачів студент зможе стати суб'єктом діяльності, в основі якої лежить самоствердження, самовиховання, самовдосконалення. Тому в умовах демократизації суспільства і вищого навчального закладу, як його соціального інституту, більш доцільною є суб'єкт-суб'єктна взаємодія в системі "викладач-студент"; що виявляється у:

O розвитку творчого потенціалу студентів на основі взаємо-збагачуваного співробітництва;

O прагненні до самореалізації суб'єктів (викладач, студент) навчального процесу;

O допомозі студенту у його професійному становленні;

O удосконаленні педагогічного процесу в руслі особистісно-орієнтованого навчання.

Вище було проаналізовано можливості урахування в процесі навчання особливостей темпераменту, характеру та інших проявів індивідуально - психологічних особливостей студентів. Слід зазначити, що на протязі багатьох років теоретики педагогіки і викладачі - практики, спрямовуючи свої зусилля на поліпшення результативності навчально-пізнавальної діяльності студентів, перш за все ураховували рівень їх знань та умінь, рівень інтелектуального розвитку особистості. Експериментальні дослідження останніх років (A. A. Реан, В. А. Якунін та ін.) примушують по іншому поглянути на проблему співвідношення інтелектуального та мотиваційних чинників, акцентуючи особливу увагу на вивченні і урахуванні останніх.

Схожі статті




Педагогіка вищої школи - Туркот Т. I. - Типологізація студентів та її урахування в навчально-виховному процесі

Предыдущая | Следующая