Педагогіка - Мойсеюк Н. Є. - 3.5. Виховання екологічної культури

Екологія (гр. оіkos - дім, родина) - наука, що вивчає закономірності існування, формування і функціонування біологічних систем всіх рівнів - від організму до біосфери та їх взаємодії із зовнішніми умовами. Це - "наука про організми в себе вдома". У сучасній науці поняття "екологія" характеризується єдністю біологічного, соціального, економічного, технічного, гігієнічного факторів життя людей. Тому Екологічна культура учня - це сформована система наукових знань про процеси і результати взаємодії людини, суспільства і природи; відповідальність за природу як національну і загальнолюдську цінність, основу життя; готовність до природоохоронної діяльності.

Виховання екологічної культури, гармонійних відносин людини й природи посідає в Україні особливе місце. Чорнобильська катастрофа, високий рівень радіаційної, хімічної забрудненості довкілля призвели до зростання захворюваності і смертності населення, скорочення тривалості життя, втрати величезної площі сільськогосподарських угідь, безповоротного зникнення окремих класів, родів та численних видів рослин і тварин і под. Тому ставлення людини до природи розглядається як важлива громадянська характеристика особистості.

Розвиток екологічної культури школярів здійснюється як у навчальному процесі, так і у позакласній діяльності. Педагогічною наукою визначені основні принципи екологічного виховання учнів і становлення їх екологічної культури. До них належать принцип Міждисциплінарного підходу, Що вимагає точного визначення місця і ролі кожного предмета в загальній системі екологічної освіти; взаємне погодження змісту, форм і методів роботи; логіку розвитку провідних ідей і понять, їх постійне вивчення і поглиблення;

Принцип Систематичності і безперервності Вивчення екологічного матеріалу, що реалізується за умови урахування рівнів освіти (початкової, базової, повної загальної середньої освіти), вікових та індивідуальних особливостей учнів;

Принцип Єдності інтелектуального і емоційно-вольового компонентів у вивченні і поліпшенні учнями навколишнього середовища;

Принцип Взаємозв'язку глобального, національного і регіонального розкриття екологічних проблем у навчальному процесі.

У позакласній роботі екологічне виховання здійснюється за напрямами:

Озеленення населених пунктів і внутрішнє озеленення школи;

Лісорозведення і охорона лісів; боротьба з ерозією грунтів; охорона водоймищ і рибних запасів; охорона і приваблювання птахів; відновлення ареалів лікарських рослин; турбота про збереження великих та малих річок, очищення джерел.

Екологічна компетентність школярів розвивається у процесі їх роботи у шкільних лісництвах садівництвах, мисливських господарствах, зелених і голубих патрулях, санітарних загонах захисту довкілля, в групах "швидкої допомоги" звірам і птахам, в натуралістичних гуртках, клубах, наукових товариствах, екологічних експедиціях; у процесі виконання проектів "Екологічна варта", "ЕКО", "Гармонія".

Схожі статті




Педагогіка - Мойсеюк Н. Є. - 3.5. Виховання екологічної культури

Предыдущая | Следующая