Основи психології - Вітенко І. С. - Увага

Увага

Особливу роль у житті людини відіграють психічні процеси. Психічні процеси схематично можна представити схемою:

На органи чуття людини одночасно діє безліч різноманітних подразників. Але не всі вони безпосередньо проникають у її свідомість. Відбувається неначе добір тієї інформації, що становить інтерес і має важливе значення для особистості. Решта сприймається як другорядне, нечітко або взагалі не помічається. Вибірковий, цілеспрямований характер психічної діяльності складає сутність уваги.

Найважливішою умовою будь-якої діяльності людини є увага. Сама сутність життя потребує того, щоб сигнал про значущість навколишніх предметів та явищ був для людини сигналом "Увага!".

Увага - це спрямованість та зосередженість психічної діяльності людини на об'єкти і явища зовнішнього світу (зовнішньонаправлена увага)(рис. 6.1), а також на думки, почуття та процеси, що відбуваються у неї всередині (внутрішньонаправлена увага).

Особливого значення надавав увазі як процесу, що спрямовує психіку людини на пізнання світу, К. Д. Ушинський. Він порівнював її з дверима, через які проходить усе, що потрапляє в душу людини із зовнішнього світу. На відміну від таких пізнавальних процесів, як відчуття, сприймання, мислення і пам'ять, увага свого особливого змісту не має. Утримуючи психіку в тому чи іншому напрямі, увага характеризує передусім динаміку психічних процесів, і разом з тим вона невіддільна від них. Наприклад, коли учень готується до заняття, він сприймає навчальний матеріал, обдумує прочитане, визначає головне в прочитаному і намагається його запам'ятати. При цьому відбувається робота пізнавальних процесів - сприймання, мислення, пам'яті. Учень протягом тривалого часу зосереджується на одному предметі і не помічає інших. Сильні подразники можуть відволікати його від навчальної діяльності, але він зусиллям волі знову робить предметом своєї діяльності попередній об'єкт. Ця цілеспрямованість, зосередженість і активність пізнавальних процесів учня - прояв уваги.

Увага людини має соціальну природу. Вона виникає в процесі праці і на основі праці.

Згідно з поглядами І. М. Сєченова, увага має рефлекторний характер. її спрямованість на об'єкт є специфічною відповіддю організму на зміни в зовнішньому середовищі, які мають для людини важливе значення.

Основою спрямованості уваги І. П. Павлов вважав спеціальну установку аналіза

зосередженість на об'єктиві фотокамери - зовнішньонаправлена увага.

Рис. 6.1. Зосередженість на об'єктиві фотокамери - зовнішньонаправлена увага.

Торів на сприймання об'єкта, що веде до створення у відповідній ділянці кори великого мозку вогнища з оптимальною збудливістю. Внаслідок цього порівняно легко створюються тимчасові нервові зв'язки.

У цей час в інших ділянках кори нейрони знаходяться в загальмованому стані. Подразнення, що потрапляють на ці ділянки, не ведуть до створення тимчасових зв'язків, і людина не помічає їх. Вогнища з оптимальною збудливістю посилюються сторонніми збудженнями і загальмовують реакції, не пов'язані з діями домінуючих центрів, тобто виявляється закон домінанти, встановлений О. О. Ухтомським. Залежно від установки або вольового зусилля вогнища з оптимальною збудливістю можуть виникати мимоволі або довільно.

Види уваги

За наявністю вольової регуляції розрізняють увагу мимовільну, довільну та після-довільну. Увагу, зумовлену сильними, контрастними, значущими подразниками, що діють на людину яскравістю, несподіваністю, динамізмом, називають мимовільною. Виникнення мимовільної уваги визначається фізичними, психофізіологічними і психічними факторами. Мимовільна увага спричиняється безпосередньо сприйнятими змінами у навколишньому середовищі. Увагу привертає все незвичне, тому що реакція на нього не ослаблена внаслідок звикання. Мимовільну увагу може викликати сильний подразник: різкий запах, яскраве світло і барви, голосні звуки. Мимовільна увага триває, поки діють відповідні подразники. Важливим джерелом мимовільної уваги є інтерес. Те, що цікаве, емоційно насичене, може зумовити тривалу увагу людини. Хоча вияв мимовільної уваги й грунтується на орієнтувальному рефлексі, зводити її до простої реакції організму неправомірно, оскільки вона пов'язана також і з пізнавальною діяльністю та потребами.

Вияв довільної уваги пов'язаний з використанням вольового зусилля, тобто це вид уваги, що виявляється у випадку, коли людина ставить перед собою певні завдання і намагається їх виконати. Довільна увага нерозривно пов'язана з мовою. Механізм функціонування довільної уваги - друга сигнальна система. Потреба в постійному вольовому зусиллі у деяких випадках відпадає. Так, у ході трудової або навчальної діяльності людина може захопитися своєю працею настільки, що потреба у вольовому спрямовуванні уваги зникає. У подібному випадку довільна увага набуває нових рис - залишаючись свідомою, доцільною, вона, як і мимовільна, знімає напруження, захоплює людину і підтримує активну психічну діяльність. Це і є післядовільна увага.

Увага може бути спрямована на зовнішні об'єкти або на внутрішній психічний і фізичний стан людини, її думки, переживання, спогади, фізіологічні відхилення. Залежно від цього розрізняють увагу внутрішню і зовнішню. Ці два види уваги тісно пов'язані між собою і виступають в єдності. Характерними властивостями уваги є обсяг, розподіленість, здатність до переключення, відволікання, стійкість, зосередженість, розсіяність.

Під обсягом уваги в психологічній науці розуміють кількість предметів або явищ, які людина утримує одночасно в своїй свідомості. Кількість таких об'єктів залежить передусім від змісту матеріалу, інтересу особистості до нього.

Якщо сприймається новий матеріал, то у свідомості людини одночасно відбивається не більше одного об'єкта. Коли увага спрямована на знайомі предмети, то людина може у свідомості одночасно утримувати кілька предметів. Як правило, в природних умовах свідомість людини відбиває 72 предмети.

Разом з тим людина здатна розподіляти свою увагу, при цьому вона одночасно може виконувати дві і більше дій. Рівень розподілу уваги залежить від освоєння людиною діяльності, автоматизації дій.

Здатність людини довільно і свідомо змінювати спрямованість своєї діяльності забезпечується переключенням уваги. Переключення уваги - це не що інше, як переміщення в корі великого мозку оптимального збудження. При цьому швидкість переключення уваги залежить від рухливості нервових процесів. У керуванні спрямованістю уваги особливу роль відіграє внутрішнє мовлення. Користуючись ним, людина ставить перед собою мету і відповідно до цієї мети затримує один вид діяльності та виконує інший.

Таким чином, для утримування психіки на певному об'єкті або явищі потрібні не лише внутрішні психофізіологічні умови, а й зовнішні.

Спрямувавши увагу на обраний об'єкт, людина відволікається від інших предметів і явищ. Таке відволікання уваги від інших предметів і явищ - найважливіша умова успішного сприймання обраного об'єкта. Тим часом у процесі навчання і виховання буває небажане відволікання, відвернення уваги, тобто зміна спрямованості уваги людини під дією сторонніх подразників. У нормі причина відволікання полягає, як правило, у слабкій волі людини, відсутності звички до праці, невмінні керувати своєю діяльністю, підвищеній збудливості, відсутності інтересу.

Відволікання уваги, на думку психофізіологів, відбувається за рахунок виникнення негативної індукції в корі великого мозку. Воно відбувається мимовільно. Відволікання уваги не слід плутати з поняттям переключення уваги, яке здійснюється свідомо і цілеспрямовано, тобто довільно. Відволікання уваги, як правило, негативно відбивається на основній діяльності, чого не можна сказати про таку властивість уваги, як зосередженість. Вона виявляється в тому, що людина порівняно довго може спрямовувати увагу на певний об'єкт, незважаючи на дію сторонніх подразників.

Зосередженість уваги залежить від мотивації діяльності та індивідуальних якостей людини. Якісною характеристикою зосередженості уваги людини на об'єкті є рівень її концентрації. При високому рівні концентрації спостерігається захопленість людини діяльністю, яку вона виконує. Концентрація уваги змінюється в часі - періодично підвищується і знижується. Такі зміни називають коливанням уваги. Вони впливають на продуктивність праці.

Практична діяльність людини вимагає стійкості уваги. Людина, яка має стійку увагу, здатна досить довго, якщо це потрібно, зосереджуватися на обраному об'єкті. Дослідження показали, що за умови цікавої і не дуже важкої роботи увага учня старшого віку може тривати без помітних коливань 35-40 хв.

В цілому якості уваги та її характеристики можна представити як єдину динамічну систему.

Особливо недопустима у практичній діяльності медичного працівника неуважність" Неуважна людина постійно переносить свою увагу з одного об'єкта на інший, ні на чому не затримуючи її. При цьому можливі професійні помилки. У нормі неуважність у дорослих є наслідком втоми. В дитячому віці неуважність спостерігається частіше. Подолати її можна шляхом тривалого виховання особистості дитини. Виховання слід починати ще з ігрової діяльності, під час якої створюються умови для розвитку довільної уваги, починається формування навичок, концентрації і зосередженості уваги. Особливу роль у розвитку цього психічного процесу разом з вихователями мають відіграти батьки.

В цілому виховувати увагу - це означає формувати в людини вміння свідомо спрямовувати своє сприймання, мислення і дію відповідно до обраної мети. Для цього передусім слід зміцнювати волю, навчитися підпорядковувати свою діяльність почуттю обов'язку. На розвиток уваги істотний вплив справляє фізичний стан людини. Тому фізичне виховання школярів, виконання ними денного розпорядку, режим праці і відпочинку є важливими факторами виховання уваги учнів і передумовою нормального функціонування її у дорослих.

Особливе значення для розвитку уваги у підлітків має підхід учителя до своїх вихованців з урахуванням їхніх індивідуальних властивостей. Так, наприклад, учнів із слабкою нервовою системою слід підбадьорювати при невдачах, активізувати їхню діяльність, допомагати їм виховувати увагу. Дітей холеричного темпераменту слід постійно контролювати, пропонувати їм для виконання додаткові завдання, щоб вони під час занять не звикали займатися сторонніми справами.

Не слід у процесі виховання орієнтуватися лише на розвиток одного з видів уваги. У практиці цього й не буває, оскільки всі вони постійно переплітаються. Кожен з видів має свої позитивні риси. К. Д. Ушинський, звертаючись до вчителів, завжди радив активізувати в процесі навчання дітей як мимовільну, так і довільну увагу.

Схожі статті




Основи психології - Вітенко І. С. - Увага

Предыдущая | Следующая