Основи психології - Вітенко І. С. - Структура діяльності

Як правило, діяльність багатоступенева. Щоб досягнути однієї цілі, перед цим потрібно досягнути іншої тощо, тому процес діяльності ділиться на відносно закінчені елементи, спрямовані на виконання одного конкретного завдання - дії. Завдання, яке повинно бути виконане дією, визначається співвідношенням цілі та умовами діяльності. Воно ж і визначає психологічну будову дії. Досягнення результату конкретної дії може потребувати цілого ряду актів, певним чином пов'язаних один з одним. Ці часткові дії, акти, на які розпадається дія, називаються операціями.

Операції - не самостійні елементи діяльності, а складові частини, за допомогою яких виконуються дії.

Дії діляться на два види - вольові та імпульсивні. Вольова дія - специфічний людський вид, свідомий акт, направлений на здійснення відповідної мсти. Але вольові дії включають в себе примітивніші форми дій - інстинктивні. Вони проявляються в ранньому дитинстві індивіда і здійснюються незалежно від свідомого контролю, наприклад, ссання.

Імпульсивна дія - це адективна розрядка. В ній велике значення мають динамічні співвідношення. Імпульс, який знаходиться у вихідному спонуканні, в ньому безпосередньо і швидко переходить в дію, яка не опосередкована передбаченням наслідків, оцінкою та зважуванням мотивів.

Дії складаються з системи рухів.

Рухи - механізм, який служить для вираження дії та за допомогою яких вона виконується. Наприклад, щоб поїхати на автомобілі, потрібно спочатку підійти до нього, взяти ключі, сісти в нього тощо, а для цього потрібна рухова діяльність: напруження тих чи інших м'язів при ходінні, відчиненні дверей тощо.

Рухи поділяються на мимовільні та довільні.

До мимовільних рухів належить найпростіша форма їх активації: рухи ніг, голови тощо.

Довільними рухами виступають ті, які потребують необхідного тренування в силу умов зміни життя. У процесі утворення довільних рухів велике значення має воля. Воля впливає на імпульс початку та закінчення акту руху, а сам рух виконується як повторення минулого заученого процесу.

Загалом рух здійснюється не окремо одним органом, а індивідом як біологічною цілісністю. Рухи є механізмами дії.

Основними якостями рухів є: сила, швидкість, темп, ритм, координація, точність, спритність.

Компоненти свідомої діяльності людини і становлять психічне новоутворення - навички.

Навички - це рух, сформований в процесі довільного тренування, який ввійшов у структуру складнішої дії та діяльності як спосіб її виконання і завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію раціонально, без зайвих витрат фізичної та нервово-психічної енергії.

Навичка регулюється свідомістю людини, але компоненти (об'єкти свідомої регуляції і цілі, умови виконання, контроль та оцінка результатів) зміщені в периферійну ділянку поля свідомості.

Таке переміщення досягається змінами процесу рухів, які виражаються у таких формах (за А. В. Петровським):

1. Зміни прийомів виконання руху. Коло окремих рухів, які раніше виконувались ізольовано один від одного, зливається в один цілий нерозривний процес. Зникає "ступінчастість дій".

2. Зміна сенсорних прийомів у контролі над дією. Зоровий контроль над дією замінюється м'язовим, слуховий - чуттєвим тощо.

3. Зміни прийомів центрального (психічного) регулювання дії. Перехід від одного прийому дії до іншого проходить без спеціального планування, вибирається тільки вид дії, потрібніший у даний момент. Випереджаюче виключення ряду ланок чи серій з ланцюга дій та рухів називається антиципацією.

Можна виділити ряд конкретизованих навичок, характеристика яких базується на їх зв'язку з конкретними психічними процесами. Це такі види: сенсорні, розумові, вольові, емоційні, психомоторні тощо. У свою чергу вони є проявами діяльності і якостями особистості. Навички формуються за допомогою вправ і тренувань.

Вправа - це процес, в якому початковий рух покращується та якісно видозмінюється. Центральною структурою вправи є повторення, при якому дія систематично відтворюється і закріплюється. У свою чергу, вправа є однією стороною, або моментом навчання, яке виступає як усвідомлена цілеспрямована вправа.

Для раціональної організації процесу вироблення навички велике значення мають два моменти: інтерференція та перенесення.

Інтерференція - це гальмівна взаємодія навичок, при якій попередньо вироблені навички заважають виникненню нових або знижують їх ефективність. Тут можна зазначити, що чим краще та свідоміше людина володіє своїми навичками, тим менше вони гальмують одна одну.

Перенесення розуміється як позитивний вплив раніше набутих навичок на процес формування інших.

Навичка формується в процесі діяльності, а потім включається в неї як підлеглий компонент.

Навички є підгрунтям вищого щабля дій - умінь. Уміння характеризується як дія, що утворюється в результаті координації та об'єднання в систему навичок та знань за допомогою свідомого контролю. Головні якості умінь полягають у збереженні кінцевого результату дії та своїх структур при змінюванні свого складу - навичок, операцій, рухів.

Головна різниця між умінням і навичками полягає у наявності свідомого інтелектуального контролю. Активація інтелектуальної діяльності в уміннях відбувається в момент зміни умов дій, при виникненні нестандартних ситуацій, для вирішення яких потрібне оперативне прийняття розумних рішень.

Окремим елементом діяльності виступає звичка. Звичка - відносно усталений спосіб дії, який виконується механічно і не мас свідомої цілі або конкретно вираженого продуктивного завершення. Розрізняють позитивні та негативні, добрі і погані звички.

Для вивчення діяльності у психологічній науці використовується багато підходів. Але найпопулярнішим є системно-структурний підхід, який розглядає діяльність через зв'язок чотирьох ланок однієї структури: ціль - мотив - спосіб - результат

Виконання будь-якої діяльності потребує постійного контролю корекції дій та рухів за допомогою зіставлення їх результатів з кінцевою метою діяльності.

Схожі статті




Основи психології - Вітенко І. С. - Структура діяльності

Предыдущая | Следующая