Основи економічної теорії - Мамалуй О. О. - § 2. Національне багатство: сутність, структура та джерела збільшення

Національне багатство - це сукупність вироблених і нагромаджених суспільством матеріальних та духовних благ, набутих протягом усього його існування, а також природний потенціал країни. Національне багатство визначається у натурально-речовинній та вартісній формах на певну дату.

Національне багатство містить такі три складові.

1. Матеріальне багатство - це основний та оборотний капітал суспільства, а також обіговий капітал.

Основний капітал - засоби праці: будинки, споруди, верстати, устаткування тощо. Оборотний капітал - предмети праці: сировина, матеріали, енергетичні ресурси, оброблені людською працею. До обігового капіталу належать готова продукція та страхові внески.

Структуру цього багатства становлять всі матеріальні блага соціальної сфери: університети та школи, лікарні та санаторії, об'єкти культури та спорту, житловий фонд, майно населення, державні запаси, природні ресурси, які вже залучені до процесу виробництва. По суті, речове багатство являє собою нагромаджену працю суспільства, виражену в матеріальних благах за певний тривалий історичний період. Зміст структури речового багатства постійно змінюється під впливом НТР та соціально-економічних зрушень. У міру розвитку суспільства речове багатство нації збільшується.

2. Нематеріальне багатство. До нього належать грошові цінності у вигляді грошових знаків, цінних паперів, а також усі людські здібності й досягнення в науці, культурі, спорті, мистецтві, нагромаджений виробничий досвід суспільства, виражений у загальнолюдському знанні.

3. Природне багатство - це пізнані (розкриті) природні ресурси: земля, вода, повітря, ліс, розвідані корисні копалини, клімат. Багатоманітні елементи природи є природним даром людині з боку природи і по суті - потенційним багатством нації. Природа - матеріальна передумова виробництва та природне середовище життєдіяльності нації. Більшість елементів природного багатства не збільшується, а зменшується в результаті антропогенного впливу. Тому існує проблема збереження та суворої економії елементів природного багатства.

За нестабільності економіки, її реструктуризації, існування умов для розвитку ринкових відносин слід сформувати оптимальний взаємозв'язок між усіма елементами структури національного багатства. Необхідно розробити і запровадити до відтворювального процесу найраціональнішу структуру використання елементів національного багатства. Таким чином можна збільшити багатство нації.

§ 3. Основні показники ефективності макроекономіки

До основних показників ефективності макроекономіки належать показники, які відображають ефективність трудової діяльності. Адже від трудової вартості діяльності членів суспільства залежить обсяг ВНП, ВВП, НП та ін. У загальному вигляді ефективність визначають затрати ресурсів та отриманий від них результат.

Ефективність макроекономічних показників можна обчислити, вимірюючи, наприклад, ВНП, ВВП або НД на душу населення країни. Чим вищі ці показники у країні, тим ефективніше діє її економіка.

З допомогою ВНП чи НД обчислюється продуктивність праці у масштабах всієї національної економіки:

Де ВНП - валовий національний продукт; ВВП - валовий внутрішній продукт; НД - національний доход: Ч - число зайнятих; ПП - продуктивність суспільної праці.

Крім продуктивності праці, слід назвати ще кілька показників ефективності макроекономіки. Це показник капіталовіддачі; він визначається відношенням виробленого НД до вартості основного капіталу; зворотний показник - капіталоємність, що вимірюється відношенням виробленого капіталу до національного доходу у вартісній формі.

Схожі статті




Основи економічної теорії - Мамалуй О. О. - § 2. Національне багатство: сутність, структура та джерела збільшення

Предыдущая | Следующая