Основи економічної теорії - Мамалуй О. О. - § 1. Кредит, його сутність та функції

§ 1. Кредит, його сутність та функції

Необхідність кредиту зумовлена нерівномірністю господарського життя учасників виробництва. Характерною рисою кожного господарсько-виробничого процесу є різна тривалість виробничо-технологічного циклу. У зв'язку з цим виникає тимчасовий розрив між вкладанням грошей і моментом їх повернення. Нерівномірність господарського життя призводить до того, що в економіці завжди є господарюючі суб'єкти з тимчасово вільними грошовими коштами, які можна використати через певний термін. Водночас багатьом суб'єктам потрібні великі суми грошей (для придбання дорогого устаткування, закупівлі сировини, матеріалів, будівництва та ін.), яких вони не мають тепер, але які вони можуть заробити лише через певний строк.

Тимчасово вільні грошові кошти надходять на ринок позичкового капіталу, акумулюються у кредитних установах і розміщуються у галузях економіки, що мають у них потребу.

Кредит являє собою рух грошових коштів у формі позичкового капіталу на принципах терміновості, поворотності, платності. Кредит виконує важливі для економіки і суспільства функції.

По-перше, він знімає суперечність між необхідністю постійного вільного переливу капіталу в міжгалузевому просторі та закріпленням грошей за відокремленою господарською ланкою. Це забезпечує мобільність руху грошового капіталу і безперервність індивідуального відтворення.

По-друге, з допомогою кредиту забезпечується акумуляція та перерозподіл грошей у потрібних для суспільства напрямах.

По-третє, кредит прискорює процеси концентрації і централізації виробництва та капіталу, забезпечуючи процеси з'єднання, поглинання, переплетіння господарського життя різних суб'єктів.

По-четверте, кредит поліпшує товарно-грошовий обіг та скорочує витрати обігу внаслідок заміщення готівки іншими видами грошей.

За сучасних умов кредитні відносини мають нові риси;

- кредитні кошти базуються на ресурсах кредитної установи як самостійного комерційного підприємства;

- кредитний механізм повністю має комерційний характер, тобто розрахований на отримання прибутку;

- всі відносини з кредитування мають договірний характер. Згідно з договором здійснюється трансакція повноважень, яка забезпечує певні права та обов'язки сторін. Оформлення кредитної трансакції потребує певних трансакційних витрат (пошук кредитної установи, збір необхідної інформації, консультації з фахівцями, запобігання опортуністичній поведінці контрагентів та ін.);

- в сучасних кредитних відносинах основна увага приділяється запобіганню повернення боргу. Для цього поширюється такий світовий принцип кредитування, як заставне право (іпотека, заклад, застава та ін.);

- істотною ознакою кредитних відносин є перехід від кредитування об'єкта до кредитування суб'єкта, тобто більше уваги приділяється кредитоспроможності суб'єкта, його можливості повернути кошти, ступеню ліквідності майна позичальника.

Рух кредитних грошей здійснюється у сфері кредитно-банківської системи, що являє собою сукупність і взаємозв'язок кредитних установ, які забезпечують рух майна або грошового капіталу, що надаються у позичку.

§ 2. Банківська система. Функції Національного банку України

Формування нової банківської системи України розпочалося з 1992 року. До того часу банківська система України була частиною суворо централізованої загальносоюзної структури, яку представляли Державний центральний банк та п'ять державних спеціалізованих банків: Промбудбанк, що обслуговував промислово-будівельний комплекс; Агропромбанк, створений для АПК; Житлсоцбанк, який обслуговував житлово-комунальне господарство та соціальний розвиток; Ощадбанк, де концентрувалися трудові заощадження населення; Зовнішторгбанк, який здійснював зовнішньоторговельні зв'язки. Банки, по суті, були лише розрахунково-касовими установами і не впливали на економіку країни.

Нині в Україні створено дворівневу банківську систему, що складається з Національного банку України і близько 200 комерційних банків. У загальній кількості банків (за станом на 2000 рік їх було 195) два є державними, 167 - акціонерними, 26 - товариства із обмеженою відповідальністю, 31 банк має іноземний капітал, з них у 7 він становить 100%.

Дворівнева банківська система найпоширеніша в цивілізованих країнах. У класичному варіанті вона представлена Федеральною резервною системою (ФРС) США, яка складається з дванадцяти регіональних резервних банків, що виконують функції центральних банків. Інші, комерційні банки, являють собою приватні банки штатів (дві третини від загальної кількості) і національні банки (одна третина), безпосередньо пов'язані з федеральним урядом.

Принципи організації банківської справи в Україні визначені спеціальним законодавством. Перший закон, що регулював банківську діяльність, прийнято у 1991 році на етапі становлення банківської системи України. Він відображав закономірності перехідного періоду від планової до ринкової економіки, від банківської монополії до становлення конкурентного середовища, де банки функціонують на комерційних засадах. Значною мірою закон вичерпав себе і стримував подальший розвиток банківської системи України. Тому 7 грудня 2000 року Верховна Рада прийняла новий Закон України "Про банки і банківську діяльність". Цей Закон має на меті забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні, створення належного конкурентного середовища, захист інтересів вкладників і кредиторів банків, запобігання підвищенню комерційних ризиків у банківській діяльності, поліпшення інвестиційного клімату в Україні. Закон значно розширює можливості ведення банківського бізнесу і водночас сприяє підвищенню прозорості та надійності у діяльності банків. Відповідно до Закону банк - це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати банківські операції з залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, а також відкриття і ведення банківських рахунків. Банки розглядаються як економічні самостійні та повністю незалежні від виконавчих і розпорядчих державних органів. Банки мають кредитувати суб'єктів господарської діяльності і громадян за рахунок залучених коштів та здійснювати касове і розрахункове обслуговування всього народного господарства та зовнішньоекономічних зв'язків.

Центром банківської системи України є Національний банк - самостійна юридична особа, підзвітний Верховній Раді України. Центральне місце НБУ визначається його особливими функціями. Передусім НБУ - єдиний емісійний центр країни. Лише йому належить право випускати в обіг грошові знаки. Ця функція - один з потужніших інструментів монетарної політики держави.

Друга функція НБУ полягає у регулюванні макроекономічних пропорцій через управління рухом кредитних ресурсів. Цю функцію НБУ виконує за рахунок облікової політики, за допомогою визначення рівня банківського процента відповідно до змін облікової ставки НБУ. Остання є процентною ставкою, що встановлюється для придбання платіжних зобов'язань комерційними банками. З допомогою розміру облікової ставки ускладнюються або полегшуються умови надання кредитів. Управління кредитними ресурсами НБУ може також за свій рахунок купувати або продавати державні цінні папери.

Третя функція НБУ - координація діяльності комерційних банків і контроль за рухом їх кредитних ресурсів. Цю політику НБУ проводить за рахунок обов'язкового резервування частини кредитних ресурсів комерційних банків, а також встановлюючи економічні нормативи господарської діяльності комерційних банків з метою захисту інтересів їх клієнтів (мінімальний розмір статутного фонду, показники ліквідності, граничне співвідношення між розміром власних коштів комерційного банку і сумою його активів та ряд інших). Цей контроль здійснюють операційні та регіональні управління НБУ.

Основні функції Національний банк здійснює у формі адміністративного (реєстрація і ліцензування, встановлення вимог та обмежень, застосування санкцій) та індикативного (встановлення обов'язкових економічних нормативів, визначення норм обов'язкових резервів, рефінансування, визначення процентної політики, імпорт та експорт капіталу та ін.) регулювання.

Четверта функція - це управління грошовим обігом через встановлення курсу національної грошової одиниці щодо валют інших держав. НБУ нагромаджує золотовалютні резерви і після цього розміщує їх на міжбанківській валютній біржі. Якщо необхідно знизити курс національної валюти, Нацбанк збільшує її продаж, таким чином проводить валютну інтервенцію.

На другому рівні банківської системи розміщені комерційні банки. Згідно з Законом в Україні банки можуть створюватися у формах акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та кооперативного банку. Таке розмежування банків за видами дає можливість знизити ризики для банківської системи в цілому, оскільки, наприклад, у кооперативному банку, який може обслуговувати групу компаній, клієнти банку водночас є і його власниками. У Законі наведено чіткі визначення універсальних і спеціалізованих, системоутворюючих банків і банків з іноземним капіталом, державних банків. Ці визначення статусу банку дадуть змогу Національному банку диференційовано підходити до встановлення нормативів залежно від ризику, який такий банк бере на себе або який несе банківська система. За спеціалізацією банки бувають ощадними, інвестиційними, іпотечними (видають довгострокові кредити під заставу нерухомого майна) та розрахунковими (кліринговими). Така спеціалізація визначається у разі, якщо понад 50% банківських активів є активами одного типу. Для спеціалізованого ощадного банку 50% його пасивів мають бути вкладами фізичних осіб.

Усі комерційні банки, що відкривають рахунки й надають кредити, мають обов'язкові резерви в НБУ, що визначаються нормою резервування (И). Вона обчислюється за формулою:

Норма резервування визначається відповідною постановою НБУ. Розмір фактичного резервування (у середньому за рік) представлений у таблиці 10.

Таблиця 10.

№

П/п		РокиРозмір фактичного резервування, %
1.199256
2.199352
3.199449
4.199517
5.199613
6.199717
7.199816,5
8.199917
9.200015

Банки можуть давати кредити лише за рахунок суми, що перевищує обов'язкові резерви. Це банківські надлишкові ресурси.

Схожі статті




Основи економічної теорії - Мамалуй О. О. - § 1. Кредит, його сутність та функції

Предыдущая | Следующая